2 Царів 22

22 ¹Йосії було вісім років, коли він став царем, і царював він тридцять один рік у Єрусалимі. Матір’ю його була Єдіда, дочка Адаї, з Боцкату. ²Він чинив правильно в очах нашого Отця, ходячи всіма дорогами Давида, свого батька, не звертаючи ні праворуч, ні ліворуч.

³У вісімнадцятий рік свого правління цар Йосія послав Шафана, сина Ацалії, сина Мешуллама, писаря, до дому нашого Отця, кажучи: ⁴«Піди до Хілкії, первосвященика, і нехай він порахує срібло, принесене до дому нашого Отця, яке придверники зібрали з народу. ⁵Нехай віддадуть його наглядачам, поставленим над роботою в домі нашого Отця, і нехай вони заплатять робітникам у домі нашого Отця, які лагодять його пошкодження — ⁶теслям, будівничим і мулярам, а також щоб купити деревину й тесаний камінь на ремонт дому. ⁷Та не треба вимагати від них звіту про срібло, передане їм до рук, бо вони чинять чесно».

Знайдено книгу Закону

⁸Первосвященик Хілкія сказав писареві Шафанові: «Я знайшов книгу Закону в домі нашого Отця». І віддав її Шафанові, а той прочитав її. ⁹Писар Шафан сказав цареві: «Слуги твої висипали срібло, що знайшлося в храмі, і віддали його робітникам та наглядачам у домі нашого Отця». ¹⁰Писар Шафан сказав цареві: «Священик Хілкія дав мені сувій», — і прочитав його вголос перед ним.

¹¹Коли цар почув слова книги Закону, то роздер свій одяг. ¹²І наказав цар Хілкії, священикові, Ахікамові, синові Шафана, Ахборові, синові Міхея, Шафанові, писареві, та Асаї, царському слузі: ¹³«Підіть, запитайте нашого Отця за мене, за народ і за всю Юдею про слова цієї знайденої книги. Бо великий гнів нашого Отця, що палає проти нас, тому що наші предки не слухалися слів цієї книги, не чинячи всього, що написано про нас».

¹⁴Тож священик Хілкія, Ахікам, Ахбор, Шафан і Асая пішли до Хулди, пророчиці, дружини Шаллума, сина Тікви, сина Хархаса, доглядача одежі, яка жила в Єрусалимі, у Другій дільниці, і розмовляли з нею.

¹⁵Вона сказала їм: «Так говорить наш Отець, Бог Ізраїлю: Скажіть чоловікові, який послав вас до мене, ¹⁶так говорить наш Отець: Я наводжу біду на це місце та на його мешканців — усі слова, які прочитав цар Юдеї в тій книзі. ¹⁷За те, що вони покинули мене й палили кадило іншим богам, гнівлячи мене всіма ділами своїх рук, запалає мій гнів проти цього місця й не згасне.

¹⁸А цареві Юдеї, який послав вас запитати Отця, скажіть: так говорить наш Отець, Бог Ізраїлю, про слова, які ти почув:

¹⁹За те, що зм’якло твоє серце і ти впокорився перед Отцем, почувши, що я сказав проти цього місця та проти його мешканців, — що вони стануть руїною та прокляттям, — і роздер свій одяг, і плакав переді мною, то і я почув тебе, — каже Отець. ²⁰Тому я прилучу тебе до твоїх предків, і ти будеш покладений у свою могилу в мирі, і твої очі не побачать усієї біди, яку я наведу на це місце». Тоді вони принесли цареві відповідь.