2 Царів 21

21 ¹Манасія став царем у дванадцять років і царював п’ятдесят п’ять років у Єрусалимі. Його матір’ю була Хефсіва. ²Він чинив зло в очах нашого Отця, наслідуючи огидні звичаї народів, які наш Отець прогнав перед народом Ізраїля. ³Він знову відбудував висоти, які зруйнував його батько Єзекія, спорудив жертовники Ваалові, зробив стовп Ашери, як робив Ахав, цар Ізраїля, вклонявся всьому небесному воїнству і служив йому.

⁴Він збудував жертовники в домі нашого Отця, про який наш Отець сказав: «В Єрусалимі покладу своє ім’я».

⁵В обох дворах дому нашого Отця він збудував жертовники всьому небесному воїнству. ⁶Він приніс у жертву свого власного сина у вогні, займався чаклунством і ворожінням, радився з викликачами духів та віщунами. Він учинив багато зла в очах нашого Отця, розгнівивши його.

⁷Різьблений стовп Ашери, який він зробив, він поставив у домі, про який наш Отець сказав Давидові та його синові Соломону: «У цьому домі та в Єрусалимі, який я обрав з усіх племен Ізраїля, я покладу своє ім’я навіки. ⁸Я більше не дам ногам Ізраїля блукати геть із землі, яку я дав їхнім предкам, якщо вони будуть пильно виконувати все, що я заповів їм, дотримуючись усього Закону, який дав їм мій слуга Мойсей».

⁹Та вони не слухали; Манасія звів їх на хибний шлях, щоб чинити більше зла, ніж народи, які наш Отець знищив перед народом Ізраїля.

¹⁰Тож наш Отець промовив через своїх слуг пророків:

¹¹«Через те, що Манасія, цар Юди, вчинив ці огидні речі — гірші за все, що робили амореї перед ним, — і ввів Юду в гріх своїми ідолами, ¹²тож наш Отець, Бог Ізраїля, каже: Я наводжу біду на Єрусалим та Юду, від якої задзвенить в обох вухах у кожного, хто про це почує.

¹³«Над Єрусалимом я простягну мірильний шнур Самарії та висок дому Ахава; я витру Єрусалим, як витирають миску, витираючи і перевертаючи її. ¹⁴Я покину решту свого спадку, віддавши їх у руки їхніх ворогів — на здобич і грабунок для всіх їхніх супротивників, ¹⁵бо вони чинили зло в моїх очах і гнівили мене з того дня, коли їхні предки вийшли з Єгипту, аж до сьогодні».

¹⁶Манасія пролив так багато невинної крові, що наповнив нею Єрусалим від краю до краю, окрім гріха, у який він увів Юду, чинячи зло в очах нашого Отця.

¹⁷А решта діянь Манасії, усе, що він зробив, і гріх, який він учинив, — хіба не записані вони в Книзі хронік царів Юдиних? ¹⁸Манасія спочив зі своїми предками, похований у саду свого палацу, у саду Уззи. Його син Амон став царем замість нього.

Амон царює й залишає Отця

¹⁹Амон став царем у двадцять два роки і царював два роки в Єрусалимі. Його матір’ю була Мешуллемет, дочка Харуца, з Йотви. ²⁰Він чинив зло в очах нашого Отця, як чинив його батько Манасія. ²¹Він ходив усіма шляхами свого батька, служачи ідолам, яким служив його батько, і вклоняючись їм. ²²Він покинув нашого Отця, Бога своїх предків, не ходячи дорогою нашого Отця. ²³Слуги Амона змовилися проти нього і вбили царя в його власному палаці. ²⁴Але народ тієї землі повбивав усіх, хто змовився проти царя Амона, і настановив царем замість нього його сина Йосію. ²⁵А решта діянь Амона — хіба не записані вони в Книзі хронік царів Юдиних? ²⁶Його поховали в його гробниці в саду Уззи, і його син Йосія царював замість нього.