Йосафат укладає союз з Ахавом
Йосафат поріднюється з домом Ахава й погоджується воювати під Рамот-Ґілеадом, а потім просить пророка нашого Отця. Лише Михей каже те, що справді чує, — розпорошені вівці, дух неправди в устах пророків, — і випадково пущена стріла доводить його правоту.
18 1Йосафат мав велике багатство та шану, і породичався з Ахавом через шлюб. 2Через кілька років він прийшов до Ахава в Самарію, і Ахав заколов для нього та для людей, що були з ним, безліч овець і волів, намовляючи його піти війною на Рамот-Ґілеад. 3Ахав, цар Ізраїлю, запитав Йосафата, царя Юдеї: «Чи підеш зі мною на Рамот-Ґілеад?» Той відповів: «Я — як ти, мій народ — як твій народ; ми підемо з тобою на війну.»
4Та Йосафат сказав цареві Ізраїлю: «Спершу запитай слова нашого Отця.»
5Тоді цар Ізраїлю зібрав пророків, чотириста чоловіків, і запитав їх: «Чи йти нам на Рамот-Ґілеад війною, чи стримаймося?» Вони сказали: «Іди, бо Бог віддасть його в руки царя.»
6Але Йосафат спитав: «Чи немає тут ще якогось пророка нашого Отця, щоб нам запитати через нього?»
7Цар Ізраїлю відповів Йосафатові: «Є ще один чоловік, через якого ми можемо запитати нашого Отця, але я ненавиджу його, бо він ніколи не пророкує про мене доброго, лише лихе. Це Міхей, син Їмли.» Йосафат відповів: «Нехай цар так не каже.»
8Тоді цар Ізраїлю покликав одного зі своїх урядників і сказав: «Приведи швидше Міхея, сина Їмли.»
9Цар Ізраїлю та Йосафат, цар Юдеї, сиділи кожен на своєму престолі, убрані в царські шати, на току біля входу до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними. 10Седекія, син Кенаани, зробив собі залізні роги й сказав: «Так говорить Бог: „Цими рогами ти будеш бити арамеїв, доки не знищиш їх.“»
11Усі пророки пророкували те саме, кажучи: «Іди на Рамот-Ґілеад і переможеш; наш Отець віддасть його в руки царя.»
12Посланець, що пішов покликати Міхея, сказав йому: «Слова всіх пророків одностайно віщують цареві добро. Нехай і твоє слово буде, як їхнє, — говори сприятливо.»
13Та Міхей сказав: «Як живий наш Отець, я скажу лише те, що скаже мій Отець.»
14Коли він прийшов, цар запитав: «Міхею, чи йти нам війною на Рамот-Ґілеад, чи мені стриматися?» Той відповів: «Іди й переможеш; їх віддадуть у ваші руки.»
15Але цар сказав йому: «Скільки разів я маю заклинати тебе, щоб ти говорив мені лише правду в ім’я нашого Отця?»
16Міхей сказав: «Я бачив увесь Ізраїль, розпорошений по горах, мов вівці без пастуха. І наш Отець сказав: „Немає в них господаря; нехай кожен повертається додому з миром.“»
17Цар Ізраїлю сказав Йосафатові: «Чи не казав я тобі, що він не пророкуватиме про мене доброго, лише лихе?»
18Міхей сказав: «Тож послухай слово нашого Отця: я бачив нашого Отця, що сидів на своєму престолі, і все небесне воїнство стояло праворуч і ліворуч від нього.
19І наш Отець сказав: „Хто намовить Ахава, царя Ізраїлю, щоб він пішов і загинув при Рамот-Ґілеаді?“ І один казав одне, а інший — інше.
20Тоді вийшов наперед один дух, став перед нашим Отцем і сказав: „Я намовлю його.“ А наш Отець запитав його: „Як?“
21Той відповів: „Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків.“ Тоді наш Отець сказав: „Ти зведеш його й подолаєш; вийди та зроби так.“
22Отож тепер наш Отець вклав духа неправди в уста цих твоїх пророків, і наш Отець прорік проти тебе лихо.»
23Тоді підійшов Седекія, син Кенаани, вдарив Міхея по щоці й сказав: «Яким це шляхом Дух Божий відійшов від мене, щоб говорити з тобою?»
24Міхей сказав: «Ти побачиш це того дня, коли втікатимеш до найдальшої кімнати, щоб сховатися.»
25Цар Ізраїлю сказав: «Візьміть Міхея й відведіть його назад до Амона, намісника міста, та до Йоаша, царського сина, 26і скажіть: „Так говорить цар: посадіть цього чоловіка до в’язниці й годуйте його скупо хлібом і водою, доки я не повернуся щасливо.“»
27Міхей сказав: «Якщо ти колись повернешся щасливо, то не промовляв наш Отець через мене.» І додав: «Слухайте, усі народи!»
Ахав гине, як передрік Отець
28Тож цар Ізраїлю та Йосафат, цар Юдеї, вирушили на Рамот-Ґілеад. 29Цар Ізраїлю сказав Йосафатові: «Я перевдягнуся й піду в бій, а ти вдягни свої царські шати.» І цар Ізраїлю перевдягнувся, і вони пішли в бій. 30А цар Араму наказав начальникам своїх колісниць: «Не бийтеся ні з ким — ні з малим, ні з великим, — а тільки з царем Ізраїлю.»
31Коли начальники колісниць побачили Йосафата, то сказали: «Це цар Ізраїлю», — і повернули на нього, щоб битися. Але Йосафат закричав, і наш Отець допоміг йому, відвернувши їх від нього. 32Коли ж начальники колісниць побачили, що це не цар Ізраїлю, то перестали гнатися за ним. 33А один чоловік випадково натягнув свій лук і влучив у царя Ізраїлю між стиками панцира. Той сказав візничому своєї колісниці: «Поверни назад і вивези мене з бою, бо мене поранено.» 34Того дня битва розгорілася, і царя Ізраїлю підпирали в його колісниці навпроти арамеїв аж до вечора, а на заході сонця він помер.
