Євангеліє від Марка 3

3 ¹Ісус знову ввійшов до синагоги, і був там чоловік із сухою рукою. ²Вони пильно стежили, чи зцілить він того чоловіка в суботу, щоб звинуватити Ісуса.

³Ісус сказав чоловікові із сухою рукою: «Встань і вийди наперед». ⁴Потім запитав їх: «Чи дозволено в суботу робити добро чи зло, врятувати життя чи вбити?» Але вони мовчали. ⁵Він із гнівом подивився на них, засмучений жорстокістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: «Простягни свою руку». Той простягнув, і рука його стала здоровою.

⁶Тоді фарисеї вийшли й одразу почали змовлятися з іродіанами, як би його знищити.

Натовпи йдуть за Цілителем

⁷Ісус зі своїми учнями відійшов до моря, і великий натовп із Галілеї пішов за ним, а також з Юдеї, ⁸з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану та з околиць Тира й Сидона. Почувши про все, що він робив, до нього прийшов великий натовп. ⁹Він звелів своїм учням тримати напоготові невеликий човен, через натовп, щоб не затисли його. ¹⁰Бо він зцілив так багато, що всі, хто мав хвороби, тиснулися до нього, аби доторкнутися. ¹¹Щоразу, коли нечисті духи бачили його, вони падали перед ним і кричали: «Ти — Син Божий!» ¹²Але він суворо наказував їм не виявляти його.

Призначення дванадцятьох

¹³Ісус зійшов на гору й покликав тих, кого хотів, і вони прийшли до нього. ¹⁴Він призначив дванадцятьох, яких назвав апостолами, щоб вони були з ним і щоб він міг посилати їх проповідувати, ¹⁵і щоб мали владу виганяти демонів. ¹⁶Ось ті дванадцять, яких він призначив: Симон, якому він дав ім’я Петро; ¹⁷Яків, син Зеведея, та Іван, його брат, яких він назвав Воанергес, що означає «Сини грому»; ¹⁸Андрій, Филип, Варфоломій, Матвій, Хома, Яків, син Алфея, Тадей, Симон Зилот, ¹⁹і Юда Іскаріот, який зрадив його.

Царство, яке не може впасти

²⁰Він прийшов додому, і натовп знову зібрався, тож він і його учні не могли навіть поїсти. ²¹Коли його рідні почули про це, вони вийшли, щоб стримати його, бо казали: «Він не при своєму розумі». ²²Книжники, що прийшли з Єрусалима, казали: «У ньому Вельзевул», і: «Він виганяє демонів силою князя демонів».

²³Тоді Ісус покликав їх до себе й говорив притчами: «Як може сатана виганяти сатану? ²⁴Якщо царство розділиться саме в собі, то це царство не встоїть. ²⁵А якщо дім розділиться сам у собі, то цей дім не зможе встояти. ²⁶І якщо сатана повстане сам проти себе й розділиться, він не зможе встояти, — прийшов йому кінець. ²⁷Ніхто не може ввійти в дім сильного й забрати його майно, не зв’язавши спершу того сильного, — тоді він пограбує дім.

²⁸Істинно кажу вам: усі гріхи та образи проти Бога будуть прощені синам людським, що б вони не говорили, ²⁹але хто богохулить проти Святого Духа, тому немає прощення ніколи, — він винен у вічному гріху»,

³⁰бо вони казали: «У ньому нечистий дух».

Родина нашого Отця

³¹Прийшли його мати та брати і, стоячи надворі, послали до нього, кличучи його. ³²Навколо нього сидів натовп, і йому сказали: «Ось твоя мати та твої брати надворі, питають про тебе».

³³Він відповів їм: «Хто моя мати і мої брати?» ³⁴Обвівши поглядом тих, що сиділи колом навколо нього, він сказав: «Ось моя мати і мої брати! ³⁵Хто виконує волю нашого Отця, той мій брат, і сестра, і мати».