Авакум 1

1 ¹Пророцтво, яке побачив пророк Авакум. ²Доки, мій Отче, я маю кликати на допомогу, а ти не слухаєш? Я волаю до тебе: «Насильство!» — та ти не спасаєш.

Насильство звідусіль

³Чому ти змушуєш мене дивитися на таке беззаконня, і чому ти лише спостерігаєш, коли чиниться зло? Руйнування й насильство переді мною; здіймається розбрат, і чвари ширяться звідусіль. ⁴Тож закон знесилений, і правосуддя ніколи не звершується. Бо нечестиві оточують праведного; тож правосуддя виходить викривленим.

Дивіться, що Я роблю

⁵«Погляньте на народи, і подивіться — здивуйтеся вкрай! Бо Я роблю діло у ваші дні, якому ви не повірили б, якби вам розповіли. ⁶Бо ось — Я піднімаю вавилонян, той лютий і нестримний народ, що марширує по широчині землі, щоб захопити оселі, які не їхні. ⁷Вони грізні й страшні; їхнє правосуддя та їхня велич походять лише від них самих. ⁸Їхні коні прудкіші за леопардів, лютіші за вовків у сутінках. Їхні вершники мчать уперед; їхні вершники прибувають здалеку, летять, як орел, що поспішає пожерти. ⁹Усі вони йдуть для насильства, кожне обличчя рветься вперед; вони збирають полонених, як пісок. ¹⁰Вони глузують із царів, і правителі для них посміховисько. Вони сміються з кожної фортеці; насипають земляні вали й беруть її. ¹¹Потім вони проносяться, як вітер, і минають — винні люди, чия власна сила — їхній бог.»

Хіба ти не споконвічний?

¹²Хіба ти не споконвічний, мій Отче, мій Святий? Ми не помремо. Мій Отче, ти призначив їх для суду; моя Скеле, ти поставив їх для напоумлення. ^a a v12 Скеля — одне з найдавніших поетичних імен нашого Отця у Старому Завіті: міцна, непорушна, вірна в заповіті. Авакум звертається до Скелі по запевнення навіть тоді, коли спадає суд. ¹³Твої очі занадто чисті, щоб дивитися на зло, і ти не можеш споглядати беззаконня. Чому ж тоді ти дивишся на віроломних і мовчиш, коли нечестивий поглинає того, хто праведніший за нього? ¹⁴Ти зробив людей, як риби морські, як плазунів, що не мають володаря. ¹⁵Він витягує всіх їх гачком; тягне їх своєю сіткою; збирає їх своїм неводом — і тому радіє та веселиться. ¹⁶Тому він приносить жертви своїй сітці й кадить своєму неводу; бо завдяки їм він багатіє, і їжа його рясна. ¹⁷Чи ж він і далі спорожнятиме свою сітку, без милосердя вбиваючи народи навіки?