Авдій 1

1 ¹Видіння Авдія. Так говорить Владика Отець про Едом: Ми почули звістку від нашого Отця, і посланця відправлено поміж народи: «Вставайте! Піднімімося проти неї на битву!»

²Ось Я зроблю тебе малим серед народів; ти будеш украй зневажений. ³Гордість твого серця обманула тебе, тебе, що живеш у розщілинах скелі, чия домівка — на висотах, хто каже собі: «Хто скине мене на землю?» ^a a v3 Народ Едому збудував свою столицю серед вражаючих рожево-червоних скель на території нинішнього південного Йордану — місці, яке вони вважали неприступним. ⁴Хоч ти злітаєш, наче орел, хоч ти в’єш своє гніздо серед зірок, звідти Я скину тебе, — каже наш Отець. ⁵Якби до тебе прийшли злодії, якби грабіжники прийшли вночі — як же ти знищений! — хіба не вкрали б вони лише те, що хотіли? Якби до тебе прийшли збирачі винограду, хіба не залишили б вони трохи грон? ⁶Як же сплюндрований Ісав, його сховані скарби пограбовані! ⁷Усі твої союзники вигнали тебе до кордону; ті, хто був з тобою в мирі, обманули тебе й здолали тебе; ті, хто ділив із тобою трапезу, поставили під тобою пастку — а ти цього навіть не бачиш. ⁸Хіба не того дня, — каже наш Отець, — знищу Я мудреців Едому і зітру розуміння з гори Ісава? ⁹Твої воїни будуть розбиті, Темане, так що кожен на горі Ісава буде знищений у різанині. ^b b v9 Теман був областю Едому; тут він означає весь народ. ¹⁰Через насильство, яке ти вчинив своєму братові Якову, сором укриє тебе, і ти будеш знищений навіки.

¹¹Того дня, коли ти стояв осторонь і нічого не робив, того дня, коли чужинці виносили його багатство, а іноземці ввійшли в його ворота й кидали жереб про Єрусалим, — ти теж був як один із них. ¹²Та не зловтішайся над своїм братом у день його нещастя; не радій над народом Юди в день його загибелі; не вихваляйся гучно в день біди. ¹³Не входь у ворота мого народу в день його лиха; саме ти не зловтішайся над його бідою в день його лиха; не грабуй його багатства в день його лиха. ¹⁴Не стій на роздоріжжі, щоб знищувати його втікачів; не видавай тих, хто вцілів, у день біди.

¹⁵Бо близький день нашого Отця для всіх народів. Як ти вчинив, так буде вчинено й тобі; твої діла повернуться на твою власну голову. ¹⁶Бо як ви пили на моїй святій горі, так усі народи питимуть безперестанку; вони питимуть і ковтатимуть, і стануть такими, ніби їх ніколи й не було. ¹⁷Та на горі Сіон буде спасіння, і вона буде святою, і дім Якова володітиме своєю спадщиною. ¹⁸Дім Якова буде вогнем, а дім Йосипа — полум’ям, а дім Ісава буде стернею; вони спалять його і пожеруть його, і не залишиться нікого, хто вцілів би, з дому Ісава, бо так сказав наш Отець.

¹⁹Мешканці Негеву володітимуть горою Ісава, а мешканці передгір’я — землею филистимлян; вони володітимуть землею Єфрема і землею Самарії, а Веніамин володітиме Гілеадом. ²⁰Вигнанці цього війська народу Ізраїля володітимуть землею ханаанеян аж до Сарепти, а вигнанці Єрусалима, що в Сефараді, володітимуть містами Негеву. ^c c v20 Сефарад був далеким місцем юдейського вигнання; його точне розташування невідоме. ²¹Визволителі зійдуть на гору Сіон, щоб панувати над горою Ісава, і Царство належатиме нашому Отцеві. ^d d v21 Авдій завершує царюванням нашого Отця — тим самим царюванням, яке проголосив Ісус і про яке навчив нас молитися: «Нехай прийде Царство твоє».