Неемія 5

5 ¹Тоді знявся великий крик серед народу та їхніх жінок проти братів своїх юдеїв. ²Одні казали: «Нас багато — ми, наші сини й дочки; тож візьмімо зерна, щоб їсти й жити.» ³Інші казали: «Ми заставляємо свої поля, виноградники та будинки, щоб дістати зерна під час голоду.» ⁴Ще інші казали: «Ми позичили гроші на царський податок за свої поля та виноградники. ⁵Ми ж одна плоть зі своїми братами, наші діти — як їхні, та все ж ми віддаємо своїх синів і дочок у рабство. Деякі дочки вже поневолені, а ми безсилі: наші поля та виноградники належать іншим.»

⁶Я дуже розгнівався, коли почув їхній крик і ці слова. ⁷Я обдумав це, а потім дорікнув вельможам та урядникам: «Кожен із вас бере лихву з позик своїм же братам!» Тож я скликав проти них великі збори. ⁸Я сказав їм: «Ми робили, що могли, аби викупити наших братів юдеїв, проданих іншим народам. А тепер ви продаєте своїх братів, щоб їх знову продали нам!» Вони замовкли, не маючи що сказати. ⁹Тож я сказав: «Те, що ви робите, недобре. Хіба не слід вам ходити в страху перед нашим Отцем, щоб уникнути глузувань ворожих нам народів? ¹⁰Я, мої брати та мої слуги теж позичаємо їм гроші та зерно. Облишмо цю лихву. ¹¹Поверніть їм сьогодні їхні поля, виноградники, оливкові сади та будинки, а також лихву, яку ви брали з них за гроші, зерно, молоде вино та олію.»

¹²Вони відповіли: «Ми повернемо це й не вимагатимемо від них більше нічого. Зробимо так, як ти кажеш.» Тоді я скликав священників і змусив вельмож присягнути, що дотримають цієї обіцянки.

¹³Я ще й витрусив полу свого одягу й сказав: «Нехай наш Отець так само витрусить із його дому та майна кожного, хто не дотримає цієї обіцянки, — витрусить і залишить ні з чим.» І всі збори сказали: «Амінь», — і прославили нашого Отця. І народ зробив, як обіцяв.

¹⁴Від того дня, коли мене призначили намісником Юдеї, — від двадцятого року царя Артаксеркса до тридцять другого, протягом дванадцяти років, — ні я, ні мої брати не їли намісницького хліба. ¹⁵Але колишні намісники, що були переді мною, обтяжували народ, беручи від нього їжу та вино, окрім близько фунта срібла. Навіть їхні слуги панували над народом. Я ж так не робив, бо боявся нашого Отця. ¹⁶Я також тримався роботи над цим муром; ми не купували землі. Усі мої слуги збиралися там на роботу. ¹⁷Крім того, за моїм столом їли сто п’ятдесят юдеїв та урядників, окрім тих, що приходили з навколишніх народів. ¹⁸Щоденні припаси були такі: один віл, шестеро добірних овець і птиця — усе готувалося моїм коштом; а кожні десять днів — усякого вина вдосталь. І все ж я не вимагав намісницького хліба, бо тяжка праця гнітила цей народ. ¹⁹Згадай мене на добро, Отче мій, за все, що я зробив для цього народу.