Євангеліє від Матвія 18

18 ¹У той час учні підійшли до Ісуса й запитали: «Хто ж найбільший у Царстві нашого Отця?»

²Покликавши до себе дитину, він поставив її серед них

³і сказав: «Істинно кажу вам: якщо не навернетеся й не станете, як малі діти, то ніколи не ввійдете в Царство нашого Отця. ⁴Тож хто впокориться, як ця мала дитина, той найбільший у Царстві нашого Отця. ⁵А хто прийме одну таку малу дитину в ім’я моє, той приймає мене.»

Спокуса для малих цих

⁶«А хто спокусить одного з цих малих, що вірять у мене, тому краще було б, якби повісили йому на шию важкий жорновий камінь і втопили його в морській глибині.»

⁷«Горе світові через спокуси! Вони неминуче прийдуть, та горе тому, через кого вони приходять. ⁸Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відрубай її й викинь геть. Краще тобі ввійти в життя калікою чи кульгавим, ніж, маючи обидві руки та обидві ноги, бути вкинутим у вічний вогонь.» ⁹Якщо око твоє спокушає тебе, вирви його й викинь геть. Краще тобі ввійти в життя з одним оком, ніж, маючи обидва ока, бути вкинутим у вогонь пекельний.

Отець шукає одну загублену вівцю

¹⁰«Глядіть, не зневажайте жодного з цих малих. Кажу вам: їхні ангели на небесах завжди бачать обличчя мого Небесного Отця.» ^a a v10 Найдавніші рукописи не мають тут 11-го вірша; пізніші списки додають: «Бо Син Людський прийшов спасти загублене.»

¹²«Як вам здається? Якщо хтось має сто овець і одна з них заблукає, хіба не залишить він дев’яносто дев’ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала? ¹³А коли знайде її, запевняю вас: радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що ніколи не блукали. ¹⁴Так само не воля вашого Небесного Отця, щоб загинув один із цих малих.»

Коли брат согрішить проти тебе

¹⁵«Якщо брат твій согрішить проти тебе, піди й докори йому наодинці — тільки ти та він. Якщо він послухає тебе, ти придбав свого брата. ¹⁶А якщо не послухає, візьми з собою ще одного чи двох, щоб кожна справа підтверджувалася устами двох чи трьох свідків. ¹⁷Якщо ж і їх не послухає, скажи церкві. А якщо й церкви не послухає, то нехай буде він тобі, як чужинець чи митник. ¹⁸Істинно кажу вам: що зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, а що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. ¹⁹Знову ж істинно кажу вам: якщо двоє з вас на землі погодяться просити про будь-що, то здійснить це для них мій Небесний Отець. ²⁰Бо де двоє чи троє зібралися в ім’я моє, там я серед них.»

Прощення Отця і наше

²¹Тоді Петро підійшов до Ісуса: «Господи, скільки разів прощати мені братові моєму, який согрішить проти мене? Чи до семи разів?»

²²Ісус відповів: «Кажу тобі: не до семи разів, а до сімдесяти семи. ²³Тому Царство нашого Отця подібне до царя, який захотів звести рахунки зі своїми слугами. ²⁴Коли він почав зводити рахунки, привели до нього чоловіка, який був винен величезну суму. ²⁵А що не мав чим заплатити, пан наказав продати його, і дружину його, і дітей, і все, що він мав, та сплатити борг.»

²⁶«Тож той слуга впав перед ним на коліна, благаючи: „Будь терплячий до мене, і я все тобі поверну. ²⁷Пан того слуги, зворушений милосердям, відпустив його й простив йому борг.“

²⁸„Тоді той слуга вийшов, знайшов одного зі своїх товаришів, який був винен йому платню за сто днів, схопив його й почав душити: «Віддай, що ти винен мені!»“

²⁹Тоді його товариш упав на коліна й благав його: „Будь терплячий до мене, і я поверну тобі. ³⁰Та він не схотів, а пішов і вкинув його до в’язниці, поки не віддасть боргу. ³¹Побачивши, що сталося, його товариші дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все, що сталося.“

³²Тоді пан покликав його. „Лукавий слуго,“ — сказав він. — „Я простив тобі весь той борг, бо ти благав мене. ³³Чи не слід було й тобі змилосердитися над твоїм товаришем, як я змилосердився над тобою? ³⁴Розгнівавшись, пан його віддав його катам, поки не віддасть усього боргу. ³⁵Так само вчинить із вами й мій Небесний Отець, якщо кожен із вас не простить братові своєму від щирого серця.“»