Євангеліє від Луки 4

4 ¹Ісус, сповнений Святого Духа, повернувся від Йордану, і Дух водив його пустелею. ²Сорок днів диявол спокушав його, і він нічого не їв у ті дні; коли ж вони скінчилися, він зголоднів.

³Диявол сказав йому: «Якщо ти Син Божий, скажи цьому каменю, щоб став хлібом».

⁴А Ісус відповів йому: «Написано: „Не хлібом єдиним житиме людина“».

⁵Тоді диявол підняв його й умить показав йому всі царства світу. ⁶І сказав йому: «Тобі дам усю цю владу та їхню славу, бо вона передана мені, і я даю її, кому захочу. ⁷Тож якщо ти поклонишся мені, усе буде твоє».

⁸А Ісус відповів йому: «Написано: „Поклоняйся своєму Отцеві і служи тільки йому“».

⁹Тоді повів його до Єрусалима, поставив на найвищому місці храму й сказав: «Якщо ти Син Божий, кинься звідси вниз, ¹⁰бо написано: „Він накаже своїм ангелам про тебе, щоб оберігати тебе“, ¹¹та: „На руках своїх нестимуть тебе, щоб не вдарив ти ногою об камінь“».

¹²А Ісус відповів йому: «Сказано: „Не спокушай свого Отця“».

¹³І, закінчивши всяке спокушання, диявол відійшов від нього до слушного часу.

Син Отця повертається в силі

¹⁴Ісус повернувся до Галілеї в силі Святого Духа, і чутка про нього розійшлася по всьому краю. ¹⁵Він навчав у їхніх синагогах, і всі прославляли його.

¹⁶Прийшов він до Назарета, де виріс, і за своїм звичаєм увійшов у суботу до синагоги та встав, щоб читати. ¹⁷Йому подали сувій пророка Ісаї, і, розгорнувши його, він знайшов місце, де було написано:

¹⁸«Дух нашого Отця на мені, бо він помазав мене звіщати добру звістку вбогим. Він послав мене проголосити визволення полоненим і сліпим — прозріння, відпустити пригноблених на волю, ¹⁹проголосити рік ласки нашого Отця». ^a a v19 Натяк на ювілейний рік, коли прощалися борги, звільнялися полонені й поверталася земля.

²⁰Згорнувши сувій, він віддав його служителеві й сів. Очі всіх у синагозі були втуплені в нього.

²¹І почав він говорити їм: «Сьогодні справдилося це Писання, яке ви щойно чули».

²²І всі схвально говорили про нього, дивуючись словам благодаті, що линули з його вуст, і казали: «Хіба ж це не син Йосипа?»

²³А він сказав їм: «Напевно, ви скажете мені це прислів’я: „Лікарю, зцілися сам“. Зроби й тут, у своєму рідному місті, те, що, як ми чули, сталося в Капернаумі». ²⁴І сказав він: «Істинно кажу вам: жоден пророк не буває прийнятий у своєму рідному місті. ²⁵Та правду кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли небо було замкнене три роки й шість місяців і великий голод настав по всій землі, ²⁶і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту сидонську. ²⁷Багато прокажених було в Ізраїлі за днів пророка Єлисея, та жоден з них не очистився, окрім Неємана сирійця».

²⁸Почувши це, усі в синагозі сповнилися люті. ²⁹Вони встали, вигнали його з міста й повели на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його з кручі. ³⁰Але він пройшов посеред них і пішов геть.

Ісус змушує нечистого духа замовкнути

³¹Він зійшов до Капернаума, міста галілейського, і навчав їх у суботу, ³²і вони дивувалися його навчанню, бо слово його мало владу. ³³А в синагозі був чоловік, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом: ³⁴Гей! Що тобі до нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов, щоб погубити нас? Я знаю, хто ти — Святий Божий.

³⁵Ісус наказав йому суворо: «Замовкни і вийди з нього!» І демон, кинувши його додолу перед усіма, вийшов з нього, не завдавши йому шкоди.

³⁶І всіх охопив подив, і вони питали одне одного: «Що це за слово? Він із владою та силою наказує нечистим духам, і вони виходять!» ³⁷І чутка про нього розходилася по всіх околицях того краю.

Отець зцілює через свого Сина

³⁸Вставши, він вийшов із синагоги й увійшов до господи Симона. А теща Симона лежала в сильній гарячці, і вони попросили його за неї. ³⁹Він став над нею, наказав гарячці суворо, і та покинула її, а вона відразу встала й почала прислужувати їм. ⁴⁰Коли ж заходило сонце, усі, хто мав хворих на різні недуги, приводили їх до нього, а він, покладаючи руки на кожного з них, зціляв їх. ⁴¹Виходили також демони з багатьох, викрикуючи: «Ти Син Божий!» Та він забороняв їм і не дозволяв говорити, бо вони знали, що він Христос.

⁴²А коли настав день, він вийшов і подався в безлюдне місце. Та люди шукали його, прийшли до нього й намагалися затримати, щоб не йшов від них.

⁴³Але він сказав їм: «Я мушу звіщати добру звістку про Царство нашого Отця й іншим містам, бо на те мене послано».

⁴⁴І проповідував він у синагогах юдейських.