Йов 37

37 ¹«Від цього теж тремтить моє серце й зривається зі свого місця. ²Уважно слухай грім його голосу, гуркіт, що виходить з його уст. ³Під усім небом він його випускає, і свою блискавку — до країв землі. ⁴Після того голос реве; гримить він величним своїм голосом і не стримує блискавок, коли чути його голос. ⁵Бог дивно гримить своїм голосом; він творить великі діла, яких нам не збагнути. ⁶Бо снігові він каже: „Впади на землю“, а дощеві: „Будь могутньою зливою.“ ⁷Він запечатує руку кожної людини, щоб усі, кого він створив, пізнали його діло. ^a a v7 «Запечатує руку» — єврейський вислів: Божа буря спиняє всяку людську працю, змушуючи людей зупинитися й помітити те, що він робить. ⁸Тоді звірі заходять у свої лігва і залишаються у своїх норах. ⁹Зі своєї комори виходить вихор, а від розвіяних вітрів — холод. ¹⁰Від подиху Божого утворюється лід, і широкі води застигають кригою. ¹¹Він навантажує густу хмару вологою; хмари розсівають його блискавку. ¹²Вони кружляють туди й сюди за його проводом, щоб робити все, що він накаже їм по всьому лицю заселеного світу. ¹³Чи то для покарання, чи для своєї землі, чи для незмінної любові — він велить цьому статися.

¹⁴«Послухай це, Йове; спинися й розваж чудеса Божі. ¹⁵Чи знаєш ти, як Бог покладає на них свій наказ і змушує спалахувати блискавку своєї хмари? ¹⁶Чи знаєш ти, як врівноважено висять хмари, — чудеса того, хто досконалий у знанні? ¹⁷Ти, чий одяг гарячий, коли земля завмирає під південним вітром, — ¹⁸чи можеш ти разом із ним розпростерти небеса, тверді, мов дзеркало з литого металу?

¹⁹«Навчи нас, що маємо сказати йому; ми не можемо викласти своєї справи через темряву. ²⁰Чи треба йому казати, що я хочу говорити? Хіба хтось просив би, щоб його поглинуло? ²¹А тепер ніхто не може глянути на світло, коли воно яскраве в небесах, після того, як вітер пройшов і очистив їх. ²²З півночі приходить золоте сяйво; грізна велич оточує Бога. ²³Всемогутній — ми не можемо сягнути його; він великий у силі, та в правосудді й великій праведності він не чинить кривди. ²⁴Тому люди бояться його; він не зважає на тих, хто мудрий у власних очах.»