Послання до римлян 7

7 ¹Хіба ви не знаєте, брати, — я говорю до тих, хто знає закон, — що закон панує над людиною лише доти, доки вона живе? ²Заміжня жінка законом прив’язана до свого чоловіка, доки той живе; а коли він помирає, вона звільняється від закону про чоловіка. ³Доки живе її чоловік, вона зветься перелюбницею, якщо стане дружиною іншого; але коли він помирає, вона вільна від того закону — і не буде перелюбницею, якщо вийде заміж за іншого. ⁴Тож, брати мої й сестри, і ви померли для закону через тіло Христове, щоб належати іншому — Тому, Хто воскрес із мертвих, — аби ми приносили плід для нашого Отця. ⁵Бо коли ми жили за тілом, гріховні пристрасті, збуджені законом, діяли в наших тілах, щоб приносити плід для смерті. ⁶А тепер ми звільнилися від закону, померши для того, що тримало нас у неволі, щоб служити по-новому, у Дусі, а не по-старому, за писаним приписом.

Закон викриває силу гріха

⁷Що ж тоді скажемо? Чи закон — це гріх? Зовсім ні! Проте я не пізнав би гріха інакше, як через закон; не знав би й пожадання, якби закон не сказав: «Не жадай того, що не твоє». ⁸Але гріх, скориставшись нагодою через заповідь, породив у мені всіляке пожадливе бажання. Бо без закону гріх мертвий. ⁹Колись я жив без закону; та коли прийшла заповідь, гріх ожив, а я помер. ¹⁰І виявилося, що та сама заповідь, яка мала принести життя, насправді принесла смерть. ¹¹Бо гріх, скориставшись нагодою через заповідь, звів мене і через заповідь убив мене. ¹²Отже, закон святий, і заповідь свята, праведна й добра.

¹³То невже добре принесло мені смерть? Аж ніяк! Навпаки, гріх — щоб виявитися гріхом — спричинив у мені смерть через добре, щоб через заповідь гріх став украй гріховним. ¹⁴Бо ми знаємо, що закон духовний, а я тілесний, проданий у неволю гріха. ¹⁵Я не розумію, що роблю; бо роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу. ¹⁶А якщо роблю те, чого не хочу, то погоджуюся, що закон добрий. ¹⁷Тож тепер уже не я це роблю, а гріх, що живе в мені. ¹⁸Бо знаю, що в мені — тобто в моєму тілі — не живе нічого доброго. Адже бажання робити добро є в мені, але здійснити його не можу. ¹⁹Бо не роблю того добра, якого хочу, а зло, якого не хочу, — те чиню раз у раз. ²⁰А якщо роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а гріх, що живе в мені. ²¹Отже, я знаходжу такий закон: коли хочу робити добро, зло лежить напоготові поруч. ²²Бо за внутрішньою своєю людиною я тішуся законом нашого Отця. ²³Але бачу в своєму тілі інший закон, що воює проти закону мого розуму й бере мене в полон до закону гріха, який діє в моєму тілі. ²⁴Який же я нещасний чоловік! Хто визволить мене від цього тіла смерті? ²⁵Подяка нашому Отцеві через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, я сам розумом служу законові нашого Отця, а тілом — законові гріха.