Послання до римлян 8

8 ¹Отже, тепер немає жодного осуду для тих, хто у Христі Ісусі. ²У Христі Ісусі закон Духа життя звільнив тебе від закону гріха і смерті. ³Те, чого не міг зробити закон, ослаблений тілом, зробив наш Отець: пославши свого власного Сина в подобі гріховного тіла, як жертву за гріх, він засудив гріх у тілі, ⁴щоб праведна вимога закону сповнилася в нас, які ходимо не за тілом, а за Духом. ⁵Ті, хто живе за тілом, зосереджені на тому, чого бажає тіло; а ті, хто живе за Духом, — на тому, чого бажає Дух. ⁶Бо розум, спрямований на тіло, — це смерть; а розум, спрямований на Дух, — це життя і мир. ⁷Бо розум, яким керує тіло, ворожий до нашого Отця; він не кориться законові нашого Отця — та й не може. ⁸Ті, ким керує гріховна природа, не можуть догодити нашому Отцеві.

⁹Але ви не в тілі, а в Дусі, якщо справді Дух нашого Отця живе у вас. А хто не має Духа Христового, той не належить йому. ¹⁰А якщо Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але Дух — це життя через праведність. ¹¹Отже, якщо Дух нашого Отця, який воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла через свого Духа, який живе у вас.

¹²Тож, брати і сестри, ми боржники — але не перед тілом, щоб жити за ним. ¹³Бо якщо ви живете за тілом, то помрете; але якщо Духом умертвляєте діла тіла, то будете жити. ¹⁴Бо всі, кого веде Дух нашого Отця, — діти нашого Отця. ¹⁵Ви не отримали духа рабства, щоб знову впасти в страх, але отримали Духа всиновлення, яким кличемо: «Авва! Отче!» ^a a v15 Авва — це власний сокровенний поклик Ісуса до Отця в Гетсиманії. Через Духа відновлення цей самий поклик стає нашим: ми звертаємося до нашого Отця з тією самою близькістю, що й Ісус. ¹⁶Сам Дух свідчить разом із нашим духом, що ми — діти нашого Отця. ¹⁷А якщо діти, то й спадкоємці — спадкоємці нашого Отця, співспадкоємці з Христом, якщо страждаємо разом із ним, щоб разом із ним і прославитися.

Творіння чекає на дітей Отця

¹⁸Я вважаю, що страждання цього часу — ніщо порівняно зі славою, яка має відкритися нам. ¹⁹Бо творіння з палким очікуванням жде, коли відкриються діти нашого Отця. ²⁰Бо творіння було підкорене марноті — не з власної волі, а через того, хто підкорив його, — у надії, ²¹що саме творіння буде звільнене від рабства тління у свободу слави дітей нашого Отця. ²²Бо ми знаємо, що все творіння разом стогне в муках народження аж донині. ²³І не тільки творіння, а й ми самі — ті, хто має первоплоди Духа, — стогнемо в собі, з нетерпінням чекаючи відновлення наших повних синівських прав, викуплення наших тіл. ²⁴У цій надії ми були спасенні. Та надія, яку видно, — не надія, бо хто сподівається на те, що вже бачить? ²⁵Але якщо ми сподіваємося на те, чого не бачимо, то з терпінням чекаємо цього.

²⁶Так само й Дух допомагає в нашій немочі: ми не знаємо, про що маємо молитися як належить, але Сам Дух заступається за нас безсловесними стогонами. ²⁷А той, хто досліджує серця, знає думку Духа, бо Дух заступається за святих згідно з волею нашого Отця.

²⁸Ми знаємо, що все працює на добро тим, хто любить нашого Отця, хто покликаний згідно з його задумом. ²⁹Кого він наперед знав, тих і наперед призначив бути подібними до образу свого Сина, щоб він був первородним серед багатьох братів і сестер. ^b b v29 Вічний задум нашого Отця — це сім’я: Ісус, первородний Син, і багато братів і сестер, уподібнених до нього. Це відновлення — не метафора; це сім’я, яку наш Отець завжди прагнув мати. ³⁰А кого наперед призначив, тих і покликав; кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив.

³¹Що ж скажемо на це? Якщо наш Отець за нас, то хто проти нас? ³²Він не пожалів свого власного Сина, а віддав його за всіх нас — то хіба не подарує нам разом із ним і все інше? ³³Хто висуне звинувачення проти обраних нашого Отця? Наш Отець — той, хто виправдовує. ³⁴Хто засуджує? Христос Ісус, який помер, а ще більше — воскрес, який є праворуч нашого Отця, який і заступається за нас.

³⁵Хто може відлучити нас від любові Христової? Страждання, скрута, переслідування, голод, нагота, небезпека чи меч? ³⁶Як написано: «Задля тебе нас убивають цілий день; нас вважають за овець, призначених на заколення.»

³⁷Ні, у всьому цьому ми більш ніж переможці через того, хто полюбив нас. ³⁸Бо я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ³⁹ні висота, ні глибина, ані щось інше в усьому творінні не зможе відлучити нас від любові нашого Отця в Христі Ісусі, Господі нашому.