Псалми 50 (49)

50 ¹Могутній, наш Отець, промовив; він скликав землю від сходу сонця аж до його заходу. ²Із Сіону, довершеного в красі, наш Отець сяє. ³Наш Отець приходить і не мовчатиме; перед ним пожирає вогонь, а навколо нього — сильна буря. ⁴Він кличе небеса вгорі та землю, щоб судити свій народ.

⁵«Зберіть до мене моїх вірних, що уклали зі мною заповіт жертвою.»

⁶І небеса сповіщають його праведність, бо сам наш Отець — суддя. ^a a v6 «Села» — це літургійна або музична позначка, що, імовірно, вказує на паузу чи інтерлюдію; її точне значення невідоме.

⁷«Слухай, народе мій, і я говоритиму; Ізраїлю, я свідчитиму проти тебе: я — твій Отець. ⁸Не докоряю тобі за твої жертви; твої цілопалення завжди переді мною. ⁹Не візьму бика з твого дому, ні козлів із твоїх загонів. ¹⁰Бо мій кожен звір лісовий, і худоба на тисячі пагорбів. ¹¹Я знаю кожного птаха в горах, і все, що рухається в полі, — моє. ¹²Якби я зголоднів, не сказав би тобі, бо мій світ і все, що в ньому. ¹³Чи їм я м’ясо биків чи п’ю кров козлів?»

¹⁴«Принеси мені жертву подяки і виконай свої обітниці Всевишньому. ^b b v14 «Жертва подяки» — це добровільна жертва, яку приносили в храмі як вияв вдячного поклоніння. ¹⁵І клич мене в день скрути; я визволю тебе, і ти вшануєш мене.»

¹⁶«А до нечестивого наш Отець говорить: „За яким правом ти переповідаєш мої постанови чи промовляєш мій заповіт своїми устами? ¹⁷Ти ненавидиш настанову і відкидаєш мої слова геть. ¹⁸Коли бачиш злодія, приєднуєшся до нього, і з перелюбниками водишся. ¹⁹Ти відкриваєш уста свої на зло, і язик твій плете обман. ²⁰Сидиш і говориш проти брата свого; обмовляєш рідного сина своєї матері. ²¹Таке ти робив, а я мовчав; ти думав, що я такий самий, як ти. Але тепер я докоряю тобі і виставляю звинувачення перед твоїми очима.“

²²«Зрозумій же це, ти, що забуваєш мене, бо роздеру тебе, і ніхто тебе не врятує. ²³Хто приносить жертву подяки, той шанує мене; а тому, хто тримається правого шляху, я покажу спасіння своє.»