Псалми 106 (105)

106 ¹Алілуя! Дякуйте нашому Отцеві, бо він добрий; його незмінна любов триває вічно.

²Хто може переповісти могутні діяння нашого Отця чи звістити всю хвалу йому? ³Блаженні ті, хто дотримується справедливості, хто завжди чинить справедливо.

⁴Згадай мене, Отче наш, прихильністю, яку ти виявляєш своєму народові; прийди до мене зі своїм спасінням, ⁵щоб я побачив добробут твоїх обранців, радів радістю твого народу й торжествував разом із твоєю спадщиною.

⁶Ми згрішили, як і наші предки; ми чинили неправедно, ми поводилися нечестиво. ⁷Коли наші предки були в Єгипті, вони не зважали на твої чудеса; вони не пам’ятали про велич твоєї незмінної любові, але збунтувалися біля моря, біля Червоного моря. ^a a v7 Єврейською: Ям-Суф, «Море очеретів». ⁸Та він спас їх заради свого імені, щоб явити свою могутню силу. ⁹Він докорив Червоному морю, і воно висохло; він провів їх крізь глибокі води, наче через пустелю. ¹⁰Він спас їх від руки того, хто ненавидів їх, і викупив їх від руки ворога. ¹¹Води покрили їхніх супротивників; жоден з них не зостався. ¹²Тоді вони повірили його словам; вони співали йому хвалу.

¹³Але вони швидко забули його діла; вони не чекали на його раду. ¹⁴У пустині вони піддалися пожадливості, і в безлюдній пустелі випробовували нашого Отця. ¹⁵Тож він дав їм те, чого вони просили, але послав між них виснажливу хворобу. ¹⁶У таборі вони позаздрили Мойсеєві, і Ааронові, святому нашого Отця. ¹⁷Земля розкрилася і поглинула Датана, і накрила громаду Авірама. ¹⁸Вогонь запалав проти їхньої громади; полум’я спалило нечестивих.

¹⁹На Хориві вони зробили тельця і вклонилися литому ідолові. ²⁰Вони проміняли свою славу на подобу вола, що їсть траву. ²¹Вони забули нашого Отця, свого Спасителя, який учинив великі діла в Єгипті, ²²чудеса в землі Хамовій, дивовижні діла біля Червоного моря. ^b b v22 Земля Хамова — це давня поетична назва Єгипту. ²³Тож він сказав, що знищить їх, — якби Мойсей, його обранець, не став у проломі перед ним, щоб відвернути його гнів від їхнього знищення.

²⁴Тоді вони знехтували бажаною землею; вони не повірили його обітниці. ²⁵Вони нарікали у своїх наметах і не слухали голосу нашого Отця. ²⁶Тож він підніс свою руку і поклявся, що повалить їх у пустині, ²⁷щоб повалити їхніх нащадків серед народів і розсіяти їх по всіх землях.

²⁸Вони приєдналися до Ваала Пеорського і їли жертви, принесені неживим богам. ²⁹Вони розгнівили його своїми вчинками, і між ними спалахнула пошесть. ³⁰Але Пінхас встав і втрутився, і пошесть припинилася. ³¹І це було зараховано йому як праведність, на всі покоління навіки. ³²Біля вод Меріви вони розгнівили його, і Мойсеєві стало зле через них, ³³бо вони озлобили його дух, і він говорив необачно.

³⁴Вони не знищили народів, як наказав їм наш Отець, ³⁵але вони змішалися з народами і навчилися їхніх звичаїв. ³⁶Вони служили своїм ідолам, які стали для них пасткою. ³⁷Вони приносили в жертву своїх синів і своїх дочок демонам. ³⁸Вони проливали невинну кров, кров своїх синів і дочок, яких приносили в жертву ідолам Ханаану, і земля осквернилася кров’ю. ³⁹Вони стали нечистими через свої вчинки і блудили своїми діяннями.

⁴⁰Тож гнів нашого Отця запалав проти його народу, і він зненавидів свою спадщину. ⁴¹Він віддав їх у руки народів, і ті, хто ненавидів їх, панували над ними. ⁴²Їхні вороги гнобили їх, і вони підкорилися їхній владі. ⁴³Багато разів він визволяв їх, але у всіх своїх задумах вони були схильні до бунту, і вони занурювалися у свій гріх. ⁴⁴Та він зглянувся на їхню скруту, коли почув їхній зойк. ⁴⁵Заради них він згадав свій заповіт, і змилосердився з огляду на велич своєї незмінної любові. ⁴⁶Він спонукав усіх їхніх поневолювачів змилосердитися над ними.

⁴⁷Спаси нас, Отче наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми дякували твоєму святому імені і торжествували у твоїй хвалі.

⁴⁸Благословенний Отець Ізраїля, від віку й аж до віку! І нехай увесь народ скаже: «Амінь!» Алілуя!