Псалми 107 (106)

107 ¹Дякуйте нашому Отцеві, бо він добрий; його заповітна любов триває вічно.

²Нехай скажуть про це викуплені нашим Отцем — ті, кого він викупив з руки ворога, ³і зібрав їх із земель, зі сходу й заходу, з півночі та від моря.

⁴Дехто блукав у пустелі, в безлюдних пустищах, не знаходячи дороги до міста, де міг би оселитися. ⁵Голодні та спраглі, їхні душі знемагали. ⁶Тоді вони заволали до нашого Отця у своїй біді, і він визволив їх з їхнього горя. ⁷Він повів їх прямою дорогою, щоб дійшли до міста, де могли б оселитися. ⁸Нехай дякують нашому Отцеві за його заповітну любов, за його чудесні діла для синів людських. ⁹Бо він насичує тужливу душу і сповнює голодну душу добром.

¹⁰Дехто сидів у темряві й тіні смерті, в’язні в стражданні та залізних кайданах, ¹¹бо повстали проти слів нашого Отця і знехтували порадою Всевишнього. ¹²Тож він упокорив їхні серця важкою працею; вони спіткнулися, і не було кому допомогти. ¹³Тоді вони заволали до нашого Отця у своїй біді, і він врятував їх з їхнього горя. ¹⁴Він вивів їх з темряви й тіні смерті і розірвав їхні кайдани. ¹⁵Нехай дякують нашому Отцеві за його заповітну любов, за його чудесні діла для синів людських. ¹⁶Бо він розбиває мідні двері і розсікає залізні засуви.

¹⁷Дехто став безумним через свої бунтівні дороги і через свої гріхи страждав. ¹⁸Їм гидкою стала будь-яка їжа, і вони наблизилися до воріт смерті. ¹⁹Тоді вони заволали до нашого Отця у своїй біді, і він врятував їх з їхнього горя. ²⁰Він послав своє слово й зцілив їх, і визволив їх від ями. ²¹Нехай дякують нашому Отцеві за його заповітну любов, за його чудесні діла для синів людських. ²²І нехай приносять жертви подяки і розповідають про його діла з радісними піснями.

²³Дехто виходив у море на кораблях, ведучи справи на великих водах. ²⁴Вони бачили діла нашого Отця, його дивовижні діла в глибині. ²⁵Бо він сказав — і здійняв буряний вітер, що високо підняв хвилі. ²⁶Вони піднімалися до небес і опускалися в безодні; їхня відвага танула в небезпеці. ²⁷Вони хиталися й заточувалися, мов п’яні, і вся їхня майстерність була поглинута. ²⁸Тоді вони заволали до нашого Отця у своїй біді, і він вивів їх з їхнього горя. ²⁹Він утишив бурю до шепоту, і хвилі моря затихли. ³⁰Тоді вони зраділи, бо води заспокоїлися, і він привів їх до бажаної гавані. ³¹Нехай дякують нашому Отцеві за його заповітну любов, за його чудесні діла для синів людських. ³²Нехай звеличують його у зібранні народу і прославляють його в раді старійшин.

³³Він перетворює ріки на пустелю, джерела води — на спраглу землю, ³⁴родючу землю — на солоне пустище, через зло тих, хто живе на ній. ³⁵Він перетворює пустелю на озера води, висохлу землю — на джерела води. ³⁶Там він оселяє голодних, і вони засновують місто, щоб жити в ньому. ³⁷Вони засівають поля й насаджують виноградники, що дають рясний врожай. ³⁸Він благословляє їх, і вони дуже примножуються, і він не дає зменшитися їхній худобі.

³⁹Коли ж вони зменшуються й принижуються через гноблення, лихо та скорботу, ⁴⁰він виливає зневагу на князів і змушує їх блукати в бездоріжній пустелі; ⁴¹але він підносить убогого зі страждання і робить їхні родини, мов отари. ⁴²Праведні бачать це й радіють, а всяке беззаконня стуляє свої уста.

⁴³Хто мудрий, нехай зважає на це і роздумує про заповітну любов нашого Отця.