Судді 19

19 ¹У ті дні не було царя в Ізраїлі. Один левит, що жив у віддаленому нагір’ї Єфремовому, узяв собі наложницю з Вифлеєму юдейського. ²Його наложниця зрадила йому, покинула його й пішла до дому свого батька у Вифлеємі юдейському, і пробула там чотири місяці. ³Її чоловік вирушив за нею, щоб промовити до її серця й повернути її назад, і взяв зі собою слугу та двох ослів. Вона привела його до дому свого батька, і батько дівчини зрадів, зустрівши його. ⁴Його тесть, батько дівчини, умовив його залишитися, і він пробув у нього три дні; вони їли, пили й ночували там.

⁵Четвертого дня вони встали рано, і він підвівся, щоб іти. Та батько дівчини сказав своєму зятеві: «Підкріпися шматком хліба, а потім підеш». ⁶Обидва посідали, їли й пили разом. Батько дівчини сказав чоловікові: «Прошу, залишся на цю ніч і звесели своє серце». ⁷Чоловік підвівся, щоб іти, але тесть наполіг на ньому, тож він знову заночував там. ⁸П’ятого дня він встав рано, щоб іти; батько дівчини сказав: «Прошу, підкріпися й почекай до полудня». Тож обидва поїли. ⁹Коли чоловік підвівся, щоб іти зі своєю наложницею та слугою, тесть, батько дівчини, сказав: «Дивися, день майже минув; залишся на ніч. Бачиш, він хилиться до кінця; переночуй тут і звеселися. Завтра встанеш рано, вирушиш у дорогу й підеш додому». ¹⁰Та чоловік не схотів ночувати; він підвівся, вирушив і дійшов навпроти Євуса (Єрусалима) зі своїми двома осідланими ослами та наложницею. ¹¹Поблизу Євуса, коли день майже згас, слуга сказав своєму панові: «Ходімо, прошу, звернімо до цього євусейського міста й переночуймо в ньому».

¹²Пан відповів: «Не звернемо до чужого міста, що не належить ізраїльтянам; рушимо далі до Ґіви». ¹³Він сказав своєму слузі: «Ходімо, дійдімо до одного з цих місць і переночуймо в Ґіві чи Рамі». ¹⁴Тож вони пішли своєю дорогою, і сонце зайшло, коли вони були поблизу Ґіви, що в Веніаміні. ¹⁵Вони звернули, щоб переночувати в Ґіві. Він увійшов і сів на міському майдані, та ніхто не прийняв їх до свого дому на ніч.

¹⁶Увечері з польової роботи йшов один старий чоловік. Він був з нагір’я Єфремового й жив у Ґіві як чужинець; а місцеві люди були веніамітянами. ¹⁷Старий підвів очі, побачив подорожнього на міському майдані й запитав: «Куди йдеш? Звідки прийшов?»

¹⁸Той відповів йому: «Ми йдемо з Вифлеєму юдейського до віддаленого нагір’я Єфремового — там мій дім. Я ходив до Вифлеєму юдейського, а тепер іду до дому нашого Отця, але ніхто не приймає мене до свого дому. ¹⁹Маємо й солому, і корм для наших ослів, а також хліб і вино для мене, твоєї служниці та юнака, що з твоїми слугами. Нам нічого не бракує».

²⁰Старий сказав: «Мир тобі. Я подбаю про все, чого тобі треба; тільки не ночуй на майдані». ²¹Він привів його до свого дому, дав корму ослам, і вони помили ноги, поїли та попили.

²²Коли вони звеселялися, раптом нікчемні люди того міста оточили дім і почали грюкати в двері. Вони кричали старому, господареві дому: «Виведи того чоловіка, що ввійшов до твого дому, щоб ми мали з ним зносини!»

²³Господар дому вийшов до них і сказав: «Ні, брати мої, прошу, не чиніть зла, адже цей чоловік прийшов до мого дому; не робіть цього ганебного вчинку. ²⁴Ось моя дочка-незайманка та його наложниця — я виведу їх до вас. Збезчестіть їх, робіть із ними, що вам до вподоби, але не чиніть цього ганебного вчинку цьому чоловікові».

²⁵Та люди не схотіли слухати. Тож чоловік узяв свою наложницю й виштовхнув її до них; вони ґвалтували й знущалися з неї цілу ніч аж до світанку, а тоді відпустили її. ²⁶На світанку жінка прийшла й упала біля дверей дому того чоловіка, де був її пан, і лежала там, доки не розвиднілося. ²⁷Уранці її пан встав, відчинив двері дому й вийшов, щоб іти своєю дорогою, — аж там лежить його наложниця, що впала біля входу до дому, а руки її на порозі. ²⁸Він сказав їй: «Вставай, ходімо». Та відповіді не було. Тож він поклав її на осла й подався додому.

²⁹Прийшовши додому, він узяв ножа, схопив свою наложницю, розсік її тіло по суглобах на дванадцять частин і розіслав їх по всій землі ізраїльській. ³⁰Усі, хто це бачив, казали: «Нічого подібного не ставалося й не бачено від того дня, як Ізраїль вийшов з Єгипту, аж до сьогодні. Поміркуйте над цим, порадьтеся й скажіть своє слово».