Судді 1

1 ¹Після смерті Ісуса Навина ізраїльтяни запитали нашого Отця: «Хто з нас першим вийде проти ханаанеян, щоб воювати з ними?»

²Наш Отець відповів: «Юда піде. Я віддав цю землю в його руки».

³Юда сказав своєму братові Симеонові: «Ходи зі мною в землю, яка дісталася мені, і воюймо разом проти ханаанеян; а потім і я піду з тобою у твою». І Симеон пішов з ним. ⁴Юда вирушив, і наш Отець віддав ханаанеян та періззеян у їхні руки, і вони вразили десять тисяч чоловіків у Везеку. ⁵У Везеку вони знайшли Адоні-Везека, стали з ним до бою і вразили ханаанеян та періззеян. ⁶Адоні-Везек утік, але вони погналися за ним, схопили його й відрубали йому великі пальці на руках і на ногах. ⁷Адоні-Везек сказав: «Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями на руках і на ногах збирали недоїдки під моїм столом. Як чинив я, так відплатив мені Бог». Його привели до Єрусалима, і там він помер.

⁸Люди Юди воювали проти Єрусалима, захопили його, вразили мечем і спалили це місто. ⁹Потім Юда спустився, щоб воювати з ханаанеянами, які жили в гірській місцевості, у Негеві та в західних передгір’ях. ¹⁰Юда вирушив проти ханаанеян у Хевроні (раніше він звався Кіріят-Арба) і вразив Шешая, Ахімана й Талмая.

¹¹Звідти вони рушили проти мешканців Девіра (раніше Девір звався Кіріят-Сефер). ¹²Калев сказав: «Хто нападе на Кіріят-Сефер і захопить його, тому я віддам за дружину свою доньку Ахсу». ¹³Отнієл, син Кеназа, молодший брат Калева, захопив його, і Калев віддав йому за дружину свою доньку Ахсу.

¹⁴Коли вона прийшла до Отнієла, то переконала його попросити в її батька поле. Коли вона злізла з осла, Калев запитав її: «Чого ти хочеш?»

¹⁵Вона відповіла йому: «Дай мені благословення. Оскільки ти дав мені землю в Негеві, дай мені ще й водні джерела». І Калев дав їй джерела верхні та нижні. ¹⁶Нащадки кенеянина, родина тестя Мойсея, вийшли разом з людьми Юди з міста пальм у пустелю Юди, що в Негеві біля Арада, і оселилися серед того народу. ^a a v16 Місто пальм — це Єрихон, у долині Йордану. ¹⁷Юда пішов зі своїм братом Симеоном; вони вразили ханаанеян, які жили в Цефаті, і цілком знищили його, тож це місто назвали Хормою. ^b b v17 Хорма означає «знищення» — нова назва засвідчує, що місто було цілковито віддане на знищення. ¹⁸Юда захопив також Газу з її околицями, Ашкелон з його околицями та Екрон з його околицями. ¹⁹Наш Отець був з Юдою, і той заволодів гірською місцевістю, але не зміг прогнати мешканців долини, бо вони мали залізні колісниці. ²⁰Хеврон віддали Калеву, як і обіцяв Мойсей, і він прогнав звідти трьох синів Анака. ²¹А Веніямин не прогнав євусеян, що жили в Єрусалимі; тож євусеяни живуть разом з веніяминцями в Єрусалимі й донині.

²²Дім Йосипа теж вирушив проти Вефиля, і наш Отець був з ними. ²³Дім Йосипа послав людей розвідати Вефиль (раніше це місто звалося Луз). ²⁴Розвідники побачили чоловіка, який виходив з міста, і сказали йому: «Покажи нам, як увійти до міста, і ми вчинимо з тобою милостиво». ²⁵І він показав їм, як увійти, а вони вразили місто мечем, але того чоловіка з усією його родиною відпустили. ²⁶Той чоловік пішов у землю хеттів, збудував місто й назвав його Луз — так воно зветься й донині.

²⁷Манасія не прогнав мешканців Бет-Шеана, Таанаха, Дора, Івлеама та Мегіддо, ані їхніх селищ; тож ханаанеяни твердо вирішили й далі жити в тій землі. ²⁸Коли Ізраїль зміцнів, то примусив ханаанеян до праці, але так і не прогнав їх остаточно. ²⁹Єфрем не прогнав ханаанеян, які жили в Гезері, тож вони й далі жили там серед них. ³⁰Завулон не прогнав мешканців Кітрона чи мешканців Нагалола, тож ханаанеяни жили серед них, але стали підневільними робітниками. ³¹Асир не прогнав тих, що жили в Акко, Сидоні, Ахлаві, Ахзіві, Хелві, Афіку чи Рехові; ³²тож асиряни жили серед ханаанеян тієї землі, бо не прогнали їх. ³³Нафталі не прогнав мешканців Бет-Шемеша чи Бет-Аната, тож вони жили серед ханаанеян тієї землі; але мешканці Бет-Шемеша й Бет-Аната стали їхніми підневільними робітниками. ³⁴Аморреяни відтіснили синів Дана в гірську місцевість, не дозволяючи їм спускатися на рівнину. ³⁵Аморреяни вперто жили на горі Херес, в Айялоні та Шаалвімі, але рука дому Йосипа тиснула на них, і їх віддали на підневільну працю. ³⁶Межа аморреян пролягала від підйому Акраббім, від Сели й далі вгору.