Судді 2

2 ¹Посланець нашого Отця прийшов із Ґілґала до Бохіма й сказав: «Я вивів вас із Єгипту в землю, яку присягнув вашим батькам. Я сказав: „Я ніколи не порушу свого заповіту з вами. ²Не укладайте заповіту з жителями цієї землі; зруйнуйте їхні жертовники.“ Але ви не послухалися мого голосу. Що ж ви зробили? ³Тож тепер кажу: не виганятиму їх перед вами; вони стануть вам колючками в боках, а їхні боги — пасткою для вас.»

⁴Коли посланець нашого Отця промовив ці слова до всіх ізраїльтян, народ голосно заплакав. ⁵Назвали вони те місце Бохім і там принесли жертви нашому Отцеві. ^a a v5 Бохім означає «ті, що плачуть» — народ назвав це місце за плач, що зчинився, коли вони почули, як далеко відійшли від свого Отця.

Покоління Ісуса Навина відходить

⁶Коли Ісус Навин відпустив народ, ізраїльтяни розійшлися, кожен — щоб посісти свою земельну спадщину. ⁷Народ служив нашому Отцеві в усі дні Ісуса Навина та старійшин, які пережили його, бо бачили все велике діло, яке наш Отець звершив для Ізраїлю. ⁸Ісус, син Навина, слуга нашого Отця, помер у віці ста десяти років. ⁹Поховали його в його спадковій землі, у Тімнат-Хересі, у нагір’ї Єфремовім, на північ від гори Ґааш.

Покоління забуває Отця

¹⁰Усе те покоління також зібралося до своїх предків, а після них настало інше покоління, яке не знало ні нашого Отця, ні діла, яке він звершив для Ізраїлю. ¹¹Народ Ізраїлю чинив зло в очах нашого Отця й служив Ваалам. ¹²Вони покинули нашого Отця, Бога своїх батьків, який вивів їх із єгипетської землі. Пішли за іншими богами навколишніх народів, вклонялися їм і гнівили нашого Отця. ¹³Вони покинули нашого Отця й служили Ваалові та Астартам. ¹⁴І спалахнув гнів нашого Отця на Ізраїль, і віддав він їх у руки грабіжників, які їх грабували, і продав їх навколишнім ворогам, тож вони вже не могли встояти перед ними. ¹⁵Куди б вони не виходили, рука нашого Отця була проти них на лихо, як він і сказав, і як присягнув їм. І були вони в тяжкій скруті.

¹⁶Тоді наш Отець настановив суддів, які рятували їх від руки їхніх грабіжників. ¹⁷Та вони не слухали навіть своїх суддів. Вони блудили за іншими богами й вклонялися їм, швидко звернувши з дороги, якою ходили їхні батьки, що слухалися заповідей нашого Отця; вони ж так не чинили. ¹⁸Коли наш Отець настановляв суддів, то був із кожним суддею і рятував їх від їхніх ворогів в усі дні того судді; бо наш Отець змилосерджувався над їхнім стогоном від тих, хто їх гнобив і утискав. ¹⁹Та коли суддя помирав, вони знову відступали і ставали ще зіпсутішими за своїх батьків, ідучи за іншими богами, щоб служити їм і вклонятися їм. Вони не полишали ні своїх учинків, ні впертих своїх звичаїв.

²⁰І спалахнув гнів нашого Отця на Ізраїль, і сказав він: «За те, що цей народ порушив мій заповіт, який я заповів їхнім батькам, і не послухався мого голосу, ²¹я більше не виганятиму жодного з народів, які Ісус Навин залишив, коли помер, ²²щоб випробувати ними Ізраїль: чи триматимуться вони дороги нашого Отця, ходячи нею, як ходили їхні батьки, чи ні.»

²³Тож наш Отець залишив ті народи, не виганяючи їх швидко, і не віддав їх у руки Ісуса Навина.