Єремія 38

38 ¹Шефатія, син Маттана, Ґедалія, син Пашхура, Юхал, син Шелемії, та Пашхур, син Малхії, почули, як Єремія говорив усьому народові:

²«Так говорить наш Отець: Хто залишиться в цьому місті, той помре від меча, голоду та моровиці, а хто здасться вавилонянам, той виживе і збереже своє життя як здобич. ³Так говорить наш Отець: Це місто неодмінно буде віддане війську вавилонського царя, і він захопить його.»

⁴Вельможі сказали цареві: «Убий цього чоловіка. Такі слова ослаблюють руки воїнів, що залишилися в цьому місті, та всього народу. Він шукає не добра для них, а шкоди.»

⁵Цар Седекія відповів: «Ось він у ваших руках; цар нічого не може зробити проти вас.»

⁶Вони взяли Єремію і вкинули його в яму Малхії, царського сина, що була на подвір’ї сторожі, спустивши його на мотузках. Води в ній не було, лише багно, і Єремія загруз у ньому.

⁷А Евед-Мелех, кушит, придворний у палаці, почув, що Єремію вкинули в яму. Цар тоді сидів біля Веніяминової брами, ⁸Евед-Мелех вийшов із палацу і звернувся до царя: ⁹«Мій володарю царю, ці люди вчинили зло в усьому, що зробили пророкові Єремії, вкинувши його в яму, щоб він помер з голоду, бо в місті більше немає хліба.»

¹⁰Цар наказав Еведові-Мелехові, кушитові: «Візьми звідси із собою тридцять чоловіків і витягни пророка Єремію з ями, перше ніж він помре.»

¹¹Евед-Мелех узяв тих чоловіків, пішов до палацу, до кімнати під скарбницею, узяв старе лахміття та зношений одяг і спустив їх на мотузках Єремії в яму. ¹²Евед-Мелех, кушит, сказав Єремії: «Підклади це зношене лахміття та одяг собі під пахви, під мотузки.» Єремія так і зробив. ¹³Вони витягли Єремію мотузками з ями; і Єремія залишився на подвір’ї сторожі.

Цар чує слово Отця

¹⁴Потім цар Седекія послав по пророка Єремію і звелів привести його до третього входу в дім нашого Отця. Цар сказав Єремії: «Я запитаю тебе про щось; не приховуй від мене нічого.»

¹⁵Єремія відповів Седекії: «Якщо я скажу тобі, хіба ти не вб’єш мене? А якщо я дам тобі пораду, ти не послухаєш.»

¹⁶Цар Седекія таємно поклявся Єремії: «Як живий наш Отець, що створив нам це життя, я не вб’ю тебе і не віддам тебе в руки цих людей, що шукають твого життя.»

¹⁷Єремія відповів Седекії: «Так говорить Отець небесних військ, Отець Ізраїля: Якщо ти здасися вельможам вавилонського царя, то життя твоє буде збережене, це місто не буде спалене вогнем, і ти та твій дім залишитеся живі. ¹⁸А якщо ти відмовишся здатися вельможам вавилонського царя, то це місто буде віддане вавилонянам, і вони спалять його, а ти не втечеш від них.»

¹⁹Цар Седекія сказав Єремії: «Я боюся юдеїв, що перебігли до вавилонян; мене можуть віддати їм на поталу.»

²⁰Єремія відповів: «Не віддадуть. Послухайся голосу нашого Отця в тому, що я кажу тобі, і буде тобі добре, і життя твоє буде збережене. ²¹А якщо ти відмовишся здатися, то ось слово, яке показав мені наш Отець:

²²«Дивись! Усіх жінок, що залишилися в палаці юдейського царя, виведуть до вельмож вавилонського царя, і вони скажуть: „Твої вірні друзі ввели тебе в оману й здолали тебе; твої ноги загрузли в багні, а вони відвернулися від тебе.“»

²³«Усіх твоїх дружин і дітей виведуть до вавилонян, і ти не втечеш від їхньої руки, а будеш схоплений вавилонським царем, і це місто буде спалене вогнем.»

²⁴Потім Седекія сказав Єремії: «Нехай ніхто не дізнається про цю розмову, інакше ти можеш померти. ²⁵Якщо вельможі почують, що я говорив з тобою, і прийдуть та скажуть: „Розкажи нам, що ти казав цареві і що цар казав тобі; не приховуй від нас нічого, інакше ми вб’ємо тебе“, ²⁶то скажи їм: „Я благав царя, щоб він не відсилав мене назад у дім Йонатана, щоб я там не помер.“»

²⁷Усі вельможі прийшли й розпитували Єремію, і він відповів їм саме так, як наказав цар. Тож вони відступили, бо розмови ніхто не підслухав. ²⁸Єремія залишався на подвір’ї сторожі до того дня, коли Єрусалим був захоплений. І так було, коли впав Єрусалим.