Буття 45

45 ¹Йосип не міг стримати себе перед усіма, хто стояв біля нього, тож він вигукнув: «Виведіть усіх від мене!» Нікого не залишилося з ним, коли Йосип відкрився своїм братам. ²Він заплакав так гучно, що єгиптяни почули це, і дім фараона почув це. ³Йосип сказав своїм братам: «Я — Йосип! Чи живий ще мій батько?» Та брати не могли відповісти йому, бо були нажахані перед ним.

⁴Йосип сказав своїм братам: «Прошу, підійдіть ближче до мене». Вони підійшли. Він сказав: «Я — Йосип, ваш брат, якого ви продали в Єгипет.

⁵А тепер не журіться й не гнівайтеся на себе за те, що продали мене сюди, бо наш Отець послав мене попереду вас, щоб зберегти життя. ⁶Голод у цій землі вже два роки; залишається ще п’ять років без оранки та жнив. ⁷Наш Отець послав мене попереду вас, щоб зберегти для вас останок на землі та зберегти вас живими як велику громаду тих, хто врятувався. ⁸Отже, не ви послали мене сюди, а наш Отець — він зробив мене батьком фараонові, володарем усього його дому й правителем над усією землею єгипетською. ^a a v8 Йосип називає своє рабство промислом нашого Отця — зло братів і відкупний задум Отця, що проходять крізь ту саму подію.

⁹Поспішіть, ідіть до мого батька, скажіть йому: Твій син Йосип каже: Наш Отець зробив мене володарем усього Єгипту. Прийди до мене; не барися. ¹⁰Ти житимеш у Ґошені, близько від мене — ти, твої діти, діти твоїх дітей, твої отари, твоя худоба, усе, що маєш. ¹¹Я забезпечуватиму тебе там — залишається ще п’ять років голоду — щоб ти, твій дім і все, що маєш, не впали в нужду. ¹²Ваші очі бачать, і очі мого брата Веніямина бачать, що це мої власні вуста говорять до вас. ¹³Розкажіть моєму батькові про всю мою славу в Єгипті й про все, що ви бачили. Поспішіть і приведіть мого батька сюди. ¹⁴Тоді він обняв свого брата Веніямина й заплакав, і Веніямин плакав на його шиї.» ¹⁵Він поцілував усіх своїх братів і плакав над ними. Після цього його брати розмовляли з ним.

¹⁶Звістка досягла дому фараона: «Прийшли брати Йосипа». Це сподобалося фараонові та його вельможам. ¹⁷Фараон сказав Йосипові: «Скажи своїм братам: зробіть так — нав’ючте своїх тварин, ідіть, повертайтеся до землі ханаанської. ¹⁸Візьміть свого батька й свої родини та прийдіть до мене. Я дам вам найкраще із землі єгипетської, і ви їстимете багатство цієї землі. ¹⁹Тобі наказано: скажи їм: „Зробіть так — візьміть вози з Єгипту для своїх дітей і дружин, привезіть свого батька та прийдіть. ²⁰Не турбуйтеся про своє майно — найкраще з усієї землі єгипетської ваше.“»

²¹Сини Ізраїля так і зробили; Йосип дав їм вози за наказом фараона й дав їм припаси на дорогу. ²²Кожному він дав по зміні одягу, а Веніяминові — триста срібняків і п’ять змін одягу. ²³Своєму батькові він послав десятьох ослів, нав’ючених найкращим з Єгипту, і десятьох ослиць, нав’ючених зерном, хлібом та їжею на його дорогу. ²⁴Він відправив своїх братів; коли вони відходили, він сказав: «Не сваріться в дорозі».

²⁵Отже, вони вийшли з Єгипту й прийшли до свого батька Якова в Ханаан. ²⁶Вони сказали йому: «Йосип ще живий — він правитель над усім Єгиптом!» Та серце його заніміло; він не повірив їм. ²⁷Але коли вони переказали йому всі слова Йосипа, які він сказав їм, і коли він побачив вози, що Йосип послав, щоб перевезти його, дух їхнього батька Якова ожив. ²⁸Ізраїль сказав: «Досить! Йосип, мій син, ще живий. Піду й побачу його, перш ніж помру».