2 Царів 11

11 ¹Коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що її син помер, вона заходилася винищити весь царський рід. ²Але Єгошева, дочка царя Йорама і сестра Ахазії, узяла Йоаша, сина Ахазії, і викрала його з-поміж царських синів, яких мали вбити. Вона сховала його разом із його годувальницею у спальні, уберігши від Аталії, тож його не вбили. ³Він ховався з нею в домі нашого Отця шість років, поки Аталія правила краєм.

Отець зберігає законного царя

⁴Сьомого року Єгояда послав по сотників із карійців і охоронців та привів їх до себе в дім нашого Отця. Він уклав із ними заповіт, зв’язав їх присягою в домі нашого Отця і показав їм царського сина. ⁵Він наказав їм: «Зробіть ось що: третина з вас, хто заступає на службу в суботу, стерегтиме царський палац, ⁶третина — біля брами Сур, третина — біля брами позаду охоронців; по черзі стережіть палац. ⁷А два інші ваші загони, що сходять зі служби в суботу, мають стерегти дім нашого Отця задля царя. ⁸Оточіть царя з усіх боків, кожен зі зброєю в руці; хто наблизиться до лав, того вбийте. Будьте з царем, куди б він не йшов».

⁹Сотники зробили все, що наказав священник Єгояда. Кожен узяв своїх людей — тих, хто заступав на службу в суботу, разом із тими, хто сходив зі служби, — і прийшли до священника Єгояди. ¹⁰Священник дав сотникам списи та щити царя Давида, що зберігалися в домі нашого Отця. ¹¹Охоронці стали навколо царя, кожен зі своєю зброєю в руці, від південного боку храму до північного, біля жертовника й храму. ¹²Єгояда вивів царського сина, поклав на нього корону і дав йому свідоцтво. Його проголосили царем і помазали, а люди плескали в долоні й вигукували: «Нехай живе цар!»

¹³Коли Аталія почула гомін охоронців і народу, вона пішла до народу в дім нашого Отця. ¹⁴Вона глянула — і ось стоїть цар біля колони, як велить звичай, а поряд із ним — воєначальники й сурмачі, і весь народ краю радіє та сурмить у сурми. Аталія роздерла свій одяг, вигукуючи: «Зрада! Зрада!»

¹⁵Священник Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом: «Виведіть її за лави; хто піде за нею, того вбийте мечем». Бо священник сказав, що її не можна вбивати в домі нашого Отця. ¹⁶Тож її схопили, і вона пройшла через кінський вхід до палацу, і там її стратили.

¹⁷Тоді Єгояда уклав заповіт між нашим Отцем і царем та народом, щоб вони були народом нашого Отця; а також заповіт між царем і народом. ¹⁸Увесь народ краю пішов до храму Ваала і зруйнував його. Вони розбили його жертовники та ідолів і вбили Маттана, священника Ваала, перед жертовниками. Тоді священник поставив сторожу над домом нашого Отця. ¹⁹Він узяв сотників, карійців, охоронців і весь народ краю, і вони повели царя з дому нашого Отця через браму охоронців до царського палацу, де він сів на престол царів. ²⁰Увесь народ краю радів, і місто заспокоїлося, адже Аталію вбили мечем біля царського палацу.

²¹Йоашеві було сім років, коли він став царем.