Євангеліє від Матвія 6

6 ¹«Пильнуйте, щоб не чинити своєї праведності перед людьми, аби вони вас бачили, бо тоді не матимете нагороди від вашого Отця на небесах. ²Тож коли даєш милостиню, не сурми про це, як роблять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб люди їх вихваляли. Запевняю вас: вони вже сповна одержали свою нагороду. ³А коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить права, ⁴щоб твоя пожертва лишалася в таємниці. І твій Отець, який бачить таємне, віддасть тобі.

Молися своєму Отцеві потай

⁵«Коли молишся, не будь, як лицеміри, що люблять молитися стоячи в синагогах та на перехрестях вулиць, аби їх бачили люди. Істинно кажу вам: вони вже сповна одержали свою нагороду. ⁶А ти, коли молишся, увійди до своєї кімнати, зачини двері й помолися своєму Отцеві потай. І твій Отець, який бачить таємне, винагородить тебе. ⁷Коли молитеся, не говоріть зайвого, як ті, що не знають Отця, бо гадають, що завдяки багатослів’ю будуть почуті. ⁸Не будьте, як вони, бо ваш Отець знає, чого вам треба, перш ніж ви попросите в нього. ⁹Отже, моліться так: „Отче наш, що на небесах, нехай святиться ім’я твоє, ^a a v9 Ісус запрошує своїх послідовників приходити до нашого Отця з тією самою близькістю, якою тішиться він сам, — не як далекі слуги, а як улюблені діти того самого Отця. ¹⁰нехай прийде Царство твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. ¹¹Хліб наш насущний дай нам сьогодні. ¹²І прости нам борги наші, як і ми простили боржникам нашим. ¹³І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.“» ^b b v13 Пізніші списки завершують молитву словами: «Бо твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь». Цих слів немає в найдавніших рукописах; вони увійшли до молитви з богослужіння ранньої церкви, де багато хто й досі любить їх промовляти.

¹⁴«Бо якщо ви прощаєте людям їхні гріхи, то й ваш Небесний Отець простить вам. ¹⁵А якщо ви не прощаєте людям їхніх гріхів, то й ваш Отець не простить ваших гріхів.

Пости тільки для свого Отця

¹⁶«Коли ви постите, не майте похмурого вигляду, як лицеміри, що спотворюють свої обличчя, аби показати людям, що постять. Істинно кажу вам: вони вже сповна мають свою нагороду. ¹⁷А ти, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, ^c c v17 Намащувати голову олією було звичайним щоденним доглядом у культурі Ісуса — ідеться просто про те, щоб мати свій звичайний, охайний вигляд. ¹⁸щоб не людям показати, що постиш, а лише своєму Отцеві, який перебуває потай. І твій Отець, який бачить потаємне, винагородить тебе.

Збирай скарб у свого Отця

¹⁹«Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа нищать і де злодії підкопують та крадуть. ²⁰А збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не нищать і де злодії не підкопують та не крадуть. ²¹Бо де твій скарб, там буде й твоє серце.

²²«Око — це світильник тіла. Якщо твоє око чисте, то й усе твоє тіло буде світле. ²³Та якщо твоє око лихе, то й усе твоє тіло буде темне. Тож якщо світло в тобі — це темрява, то яка ж велика ця темрява!

²⁴«Ніхто не може служити двом панам: одного зненавидить, а другого полюбить, або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити нашому Отцеві й багатству.

Твій Отець знає, чого тобі треба

²⁵«Тому кажу вам: не турбуйтеся про своє життя — що будете їсти чи пити, — ні про тіло — у що одягнетеся. Хіба життя не більше за їжу, а тіло — за одяг? ²⁶Погляньте на птахів небесних: не сіють, не жнуть, не збирають у комори, а ваш Небесний Отець годує їх. Хіба ви не набагато цінніші за них? ²⁷Хто з вас, турбуючись, може додати до свого життя бодай годину? ²⁸І чому ви турбуєтеся про одяг? Погляньте на польові лілеї, як вони ростуть: не працюють і не прядуть. ²⁹Та кажу вам: навіть Соломон у всій своїй славі не вбирався так, як одна з них. ³⁰Якщо ж польову траву, яка сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, наш Отець так вдягає, то наскільки більше вдягне вас, маловіри!

³¹«Тож не турбуйтеся, питаючи: „Що нам їсти?“ або: „Що нам пити?“ або: „У що нам одягнутися?“ ³²Бо всього цього шукають ті, що не знають Отця, але ваш Небесний Отець знає, що вам усе це потрібно. ³³Натомість шукайте найперше Царства нашого Отця та його праведності, і все це вам додасться. ³⁴Тож не турбуйтеся про завтрашній день, бо завтрашній день сам про себе потурбується. Кожному дню досить свого клопоту.»