Єремія 34

34 ¹Слово до Єремії від нашого Отця, коли Навуходоносор, цар вавилонський, усе його військо, усі царства, якими він правив, і всі народи воювали проти Єрусалима та всіх його міст:

²Так каже наш Отець Ізраїлів: Іди, говори до Седекії, царя юдейського, і скажи йому: так каже наш Отець: Я віддаю це місто в руки царя вавилонського, і він спалить його вогнем. ³Ти не втечеш від його руки, а неодмінно будеш схоплений і відданий йому. Твої очі побачать очі царя вавилонського, і його вуста говоритимуть до твоїх вуст, і ти підеш до Вавилона.

⁴Проте послухай слово твого Отця, Седекіє, царю юдейський: наш Отець каже, що ти не загинеш від меча.

⁵Ти помреш у мирі. Як палили пахощі для твоїх батьків, царів, що були перед тобою, так палитимуть їх і для тебе та оплакуватимуть тебе: «Горе, володарю!» Я сказав це, — каже твій Отець.

⁶Тоді пророк Єремія переказав усі ці слова Седекії, цареві юдейському, в Єрусалимі, ⁷коли військо царя вавилонського воювало проти Єрусалима та проти всіх міст юдейських, що ще залишалися, — проти Лахіша й Азеки, бо це були останні укріплені міста, що лишилися в Юдеї.

Отець судить порушений заповіт

⁸Слово до Єремії від нашого Отця після того, як цар Седекія уклав заповіт з усім народом у Єрусалимі, проголосивши їм свободу: ⁹щоб кожен відпустив на волю свого раба-єврея та свою рабиню-єврейку, щоб ніхто не поневолював свого ближнього юдея, свого брата. ¹⁰І послухалися всі вельможі та весь народ, що ввійшли в заповіт, і кожен відпустив своїх рабів і рабинь, щоб більше не тримати їх у неволі; вони послухалися й відпустили їх. ¹¹Але потім вони відступили й забрали назад рабів і рабинь, яких відпустили на волю, і примусили їх знову стати рабами.

¹²Тоді надійшло слово нашого Отця до Єремії:

¹³Так каже наш Отець Ізраїлів: «Я сам уклав заповіт з вашими батьками того дня, коли вивів їх із землі єгипетської, з дому рабства, кажучи: ¹⁴Наприкінці семи років кожен має відпустити свого брата-єврея, проданого тобі, що прослужив шість років; відпусти його на волю. Але ваші батьки не послухали мене й не звернули на мене уваги. ¹⁵Ви ж нещодавно навернулися й зробили те, що правильне в моїх очах, проголосивши кожен свободу своєму ближньому, і уклали заповіт переді мною в домі, що носить моє ім’я. ¹⁶Та потім ви відступили й збезчестили моє ім’я: кожен із вас забрав назад рабів і рабинь, яких відпустив на волю, щоб ішли вільно, і примусили їх знову стати рабами».

¹⁷Тому так каже наш Отець: «Ви не послухалися мене, щоб проголосити свободу кожен своєму братові та своєму ближньому. Тож ось я проголошую вам свободу, — каже твій Отець, — для меча, моровиці та голоду; і зроблю вас жахом для всіх царств землі. ¹⁸Я віддам тих людей, що порушили мій заповіт, не дотримавши умов заповіту, які уклали переді мною, — як те теля, що вони розсікли надвоє й пройшли між його частинами. ^a a v18 У стародавніх обрядах укладання заповіту сторони проходили між половинами розсіченої тварини, накликаючи на себе таку саму долю, якби вони порушили угоду. ¹⁹вельмож юдейських та єрусалимських, придворних вельмож, священників і весь народ землі, що проходили між частинами теляти, — ²⁰Я віддам їх у руки їхніх ворогів, у руки тих, хто шукає їхнього життя. І стануть їхні трупи поживою для птахів небесних та звірів земних. ²¹А Седекію, царя юдейського, та його вельмож віддам у руки їхніх ворогів, у руки тих, хто шукає їхнього життя, та в руки війська царя вавилонського, що відступило від вас. ²²Ось я дам наказ, — каже твій Отець, — і поверну їх до цього міста; і вони воюватимуть проти нього, захоплять його й спалять вогнем. А міста юдейські оберну на пустище, де ніхто не живе».