Вихід 4

4 ¹Мойсей відповів: «Але вони не повірять мені й не послухають мого голосу, бо скажуть: „Наш Отець не з’являвся тобі“».

²Наш Отець сказав йому: «Що це в тебе в руці?» Той відповів: «Палиця».

³Він сказав: «Кинь її на землю». Мойсей кинув її на землю, і вона стала змією, і Мойсей побіг від неї.

⁴Але наш Отець сказав Мойсеєві: «Простягни свою руку й схопи її за хвіст» — він простягнув руку, схопив її, і вона стала палицею в його руці. ⁵«щоб вони повірили, що тобі з’явився твій Отець, Бог їхніх батьків — Бог Авраама, Ісаака та Якова».

⁶Потім наш Отець сказав йому: «Поклади свою руку за пазуху». Він так і зробив, а коли витягнув її, рука його була вражена хворобою шкіри, біла, як сніг.

⁷Він сказав: «Поклади свою руку знову за пазуху». Той зробив так, а коли витягнув її, вона знову стала здоровою, як решта його тіла.

⁸«Якщо вони не повірять тобі й не послухають першого знаку, то повірять другому знаку. ⁹Якщо ж вони не повірять і цим двом знакам та не послухають твого голосу, то візьми води з Нілу й вилий її на суху землю; і вода, взята з Нілу, стане кров’ю на сухій землі».

¹⁰Але Мойсей сказав нашому Отцеві: «Благаю, мій Владико Отче, я ніколи не був красномовним — ні раніше, ні відтоді, як ти заговорив до свого слуги, бо я недорікуватий і повільний на язик».

¹¹Потім наш Отець сказав йому: «Хто дав людині вуста? Хто робить її німою чи глухою, зрячою чи сліпою? Хіба не я, твій Отець? ¹²Тож іди, і я буду з твоїми вустами й навчу тебе, що казати».

¹³Але він сказав: «Благаю, мій Владико Отче, пошли когось іншого».

¹⁴Тоді розгорівся гнів нашого Отця на Мойсея, і він сказав: «Хіба Аарон, твій брат, не левит? Я знаю, що він добре говорить. Ось навіть зараз він виходить тобі назустріч і зрадіє у своєму серці, коли побачить тебе. ¹⁵Говори до нього й вклади ці слова в його вуста. Я буду з твоїми вустами і з його та навчу вас обох, що робити. ¹⁶Він говоритиме за тебе до народу й буде твоїми вустами, а ти будеш для нього, як Бог. ¹⁷І візьми цю палицю у свою руку, і нею твори знаки».

Мойсей та Їтро розлучаються

¹⁸Мойсей повернувся до свого тестя Їтра й сказав: «Дозволь мені повернутися до моїх братів у Єгипті, щоб побачити, чи вони ще живі». Їтро сказав: «Іди з миром».

¹⁹А наш Отець сказав Мойсеєві в Мідіяні: «Повертайся до Єгипту, бо всі ті люди, що хотіли вбити тебе, померли».

²⁰Мойсей узяв свою дружину й синів, посадив їх на осла й вирушив назад до єгипетської землі. І взяв Мойсей палицю нашого Отця у свою руку.

²¹Потім наш Отець сказав Мойсеєві: «Коли повернешся до Єгипту, зроби перед фараоном усі чудеса, які я дав тобі силу чинити. Але я зроблю його серце впертим, і він не відпустить народу. ²²Тоді ти скажеш фараонові: „Ось що каже наш Отець: Ізраїль — мій первородний син, ^a a v22 Задовго до того, як Ізраїль став народом, наш Отець назвав цей народ своїм первородним сином — перший натяк на родину, яку він збирає до себе, що сповнилося, коли Ісус, справжній Первісток, відкрив шлях додому для всіх своїх дітей. ²³і кажу тобі: відпусти мого сина, щоб він служив мені. А якщо ти відмовишся відпустити його, я вб’ю твого первородного сина“».

²⁴На місці ночівлі в дорозі наш Отець зустрів його й хотів убити його. ^b b v24 Ця коротка, загадкова сцена пов’язана із заповітним знаком обрізання, яким Мойсей знехтував для свого сина. Швидкий учинок Ципори повертає родину до заповіту, перш ніж Мойсей зможе повести народ нашого Отця. ²⁵Ципора взяла крем’яний ніж, обрізала крайню плоть свого сина, доторкнулася нею до ніг Мойсея й сказала: «Справді, ти для мене наречений крові».

²⁶Тож наш Отець відпустив Мойсея. Тоді вона сказала: «Наречений крові» — через обрізання.

²⁷А наш Отець сказав Ааронові: «Іди назустріч Мойсеєві в пустелю». І він пішов, зустрів його біля гори нашого Отця й поцілував його.

²⁸Мойсей переказав Ааронові всі слова нашого Отця, які той доручив йому передати, і всі знаки, які він звелів йому вчинити. ²⁹Потім Мойсей та Аарон пішли й зібрали всіх старійшин народу Ізраїлю. ³⁰Аарон переказав усі слова, які наш Отець сказав Мойсеєві, і вчинив знаки перед народом. ³¹Народ повірив. Почувши, що наш Отець прийшов допомогти народові Ізраїлю й побачив їхнє страждання, вони схилили голови й поклонилися.