Еклезіаст 6

6 ¹Є лихо, яке я бачив під сонцем, і важким тягарем лягає воно на людство: ²Ось чоловік, якому Бог дає багатство, статки й шану, і немає в нього нестачі ні в чому, чого бажає його душа, — та не дає йому Бог споживати з того, а чужинець споживає це замість нього. Це марнота, тяжка недуга.

³Якби чоловік мав сто дітей і прожив багато років, — хоч би яким довгим було його життя, — але душа його не насититься добром, та ще й не буде йому поховання, то скажу я: мертвонароджене дитя щасливіше за нього. ⁴Воно приходить у марноті й відходить у темряву, і темрява покриває його ім’я. ⁵Хоч воно й не бачило сонця і нічого не знало, має воно більший спокій, ніж той чоловік. ⁶Навіть якби він прожив тисячу років двічі, але добра так і не зазнав, — хіба не всі йдуть до одного місця? ⁷Уся праця людини — для її рота, та все ж душа її ненаситна. ⁸Бо яка перевага в мудрого перед дурнем? Яка користь біднякові, що вміє триматися перед іншими? ⁹Краще те, що бачать очі, ніж блукання бажань. І це марнота та гонитва за вітром. ¹⁰Усе, що існує, уже назване, і відомо, що таке людина; і не може вона змагатися з тим, хто сильніший за неї.

¹¹Чим більше слів, тим більше марноти, — і яка з того користь людині? ¹²Бо хто знає, що добре для людини в ці нечисленні дні її марного життя, які минають, мов тінь? І хто скаже людині, що буде після неї під сонцем?