2 Царів 2

2 ¹Коли наш Отець мав узяти Іллю на небо у вихорі, Ілля та Єлисей вийшли з Ґілґала. ²Ілля сказав Єлисеєві: «Залишся, прошу, тут, бо наш Отець послав мене до Вефиля». Єлисей відповів: «Як живий наш Отець і як живий ти, не покину тебе». І зійшли вони до Вефиля.

³Пророки з Вефиля вийшли до Єлисея й запитали: «Чи знаєш ти, що сьогодні наш Отець забере твого пана з-над твоєї голови?» «Так, знаю, — сказав він. — Мовчіть».

⁴Ілля сказав: «Єлисею, залишся, прошу, тут, бо наш Отець послав мене до Єрихона». Той відповів: «Як живий наш Отець і як живий ти, не покину тебе». І прийшли вони до Єрихона.

⁵Громада пророків у Єрихоні підійшла до Єлисея, запитуючи: «Чи знаєш ти, що наш Отець забере твого пана від тебе сьогодні?» «Так, знаю, — сказав він. — Мовчіть».

⁶Ілля сказав йому: «Залишся, прошу, тут, бо наш Отець послав мене до Йордану». Той відповів: «Як живий наш Отець і як живий ти, не покину тебе». І пішли вони вдвох.

⁷П’ятдесят чоловіків із пророчої громади пішли й стали навпроти них віддалік, а вони обидва стояли над Йорданом. ⁸Ілля взяв свій плащ, згорнув його, вдарив по воді, і вона розступилася на два боки; і перейшли вони обидва по сухому. ⁹Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: «Проси, що зробити тобі, перш ніж мене заберуть від тебе». Єлисей відповів: «Нехай, прошу, я успадкую подвійну частку твого духа».

¹⁰«Важкого ти попросив, — сказав Ілля. — Якщо побачиш мене, коли мене заберуть від тебе, буде тобі так; а якщо ні, то не буде».

¹¹Коли вони йшли й розмовляли, ось вогненна колісниця та вогненні коні розділили їх, і Ілля вознісся на небо у вихорі. ¹²Єлисей побачив це й закричав: «Батьку мій, батьку мій! Колісниці Ізраїлю та його вершники!» І більше не бачив його. Тоді схопив він свій одяг і роздер його надвоє.

¹³Він підняв плащ Іллі, що впав, повернувся й став на березі Йордану. ¹⁴Він узяв плащ Іллі, що впав, ударив по воді й запитав: «Де наш Отець, Бог Іллі?» Він ударив по ній, і вода розступилася праворуч і ліворуч, і Єлисей перейшов.

¹⁵Пророки з Єрихона, що були навпроти, побачили це й сказали: «Дух Іллі спочив на Єлисеєві». І вийшли вони йому назустріч та вклонилися до землі перед ним. ¹⁶«Ось, — сказали вони, — у твоїх слуг є п’ятдесят сильних чоловіків. Нехай підуть і пошукають твого пана — можливо, Дух нашого Отця підняв його та скинув на якусь гору чи в якусь долину». «Ні, — відповів Єлисей, — не посилайте їх».

¹⁷Вони напосідали на нього, аж поки йому не стало соромно відмовляти. «Пошліть», — сказав він. І послали п’ятдесят чоловіків, які шукали три дні, але не знайшли його.

¹⁸Коли вони повернулися до Єлисея, що перебував у Єрихоні, він сказав їм: «Хіба я не казав вам не йти?»

Отець зцілює єрихонські води

¹⁹Жителі міста сказали Єлисеєві: «Ось, пане наш, це місто розташоване добре, як ти бачиш, але вода погана, а земля неродюча».

²⁰«Принесіть мені нову миску, — сказав він, — і покладіть у неї солі». І принесли йому.

²¹Він вийшов до джерела, кинув туди солі й сказав: «Так говорить наш Отець: Я зцілив цю воду; вона більше ніколи не спричинить ні смерті, ні неплідності».

²²І вода залишається чистою аж до цього дня, за словом, яке сказав Єлисей.

²³Звідти Єлисей пішов угору до Вефиля. Коли він ішов дорогою, малі хлопці вийшли з міста й насміхалися з нього: «Іди вгору, лисий! Іди вгору, лисий!» ²⁴Він обернувся, глянув на них і прокляв їх в ім’я нашого Отця. Тоді дві ведмедиці вийшли з лісу й роздерли сорок двох із тих хлопців. ²⁵А Єлисей пішов звідти на гору Кармель, а звідти повернувся до Самарії.