Об’явлення 10

10 ¹Потім я побачив іншого могутнього ангела, який сходив із неба, оповитий хмарою. Над головою в нього була веселка, обличчя його — наче сонце, а ноги — немов вогняні стовпи. ²У руці він тримав малий розгорнутий сувій. Праву ногу він поставив на море, а ліву — на землю, ³і закричав гучним голосом, мов лев, що рикає. А коли він закричав, заговорили сім громів.

⁴Коли заговорили сім громів, я вже збирався писати, але почув голос із неба: «Запечатай те, що вони сказали, і не записуй цього.»

⁵Тоді ангел, якого я бачив, що стояв на морі та на землі, підняв праву руку до неба ⁶і поклявся нашим Отцем, який живе навіки-віків, який створив небо й усе, що в ньому, землю й усе, що на ній, і море й усе, що в ньому: «Більше не буде зволікання! ⁷Коли сьомий ангел має засурмити, сповниться таємниця нашого Отця, як він сповістив своїм слугам-пророкам.» ^a a v7 Таємниця, яку наш Отець звістив через пророків, досягає своєї повноти в його Сині — Радісна Звістка, звіщена всім народам (Ефесян 3:8-9; Колоссян 1:26-27).

⁸Голос із неба знову заговорив до мене: «Іди, візьми розгорнутий сувій із руки ангела, що стоїть на морі та на землі.»

⁹Тож я підійшов до ангела й попросив, щоб він дав мені той малий сувій. Він сказав: «Візьми та з’їж його. У животі твоєму він стане гірким, але в роті твоєму буде солодким, мов мед.»

¹⁰Я взяв малий сувій із руки ангела та з’їв його. У роті він був солодким, мов мед, але коли я його з’їв, у животі моєму стало гірко. ¹¹Тоді мені сказали: «Ти мусиш знову пророкувати про численні народи, племена, мови та царів.»