Асаф волає в темряві
Для керівника хору; за Єдутуном. Псалом Асафа.
Асаф не може ні спати, ні говорити і питає те, про що люди зазвичай бояться питати: чи скінчилася любов його Отця, чи забув він, як бути милостивим? Нічого не змінюється, крім його пам'яті. Він свідомо пригадує море, де шлях був справжній, а сліди — невидимі.
77 1Я голосно волаю до нашого Отця; мій голос лине до нашого Отця, щоб він почув мене. 2У день моєї скорботи я шукав Владику Отця; уночі моя рука була простягнута й не втомлювалася; моя душа відмовлялася втішитися. 3Згадую нашого Отця — і стогну; роздумую — і дух мій знемагає.
4Ти не давав стулитися моїм повікам; я був стривожений і не міг говорити. 5Я розмірковував про давні дні, про роки давно минулі. 6Я згадував свою пісню уночі; роздумував у своєму серці, і дух мій допитувався: 7«Чи навіки відкине Владика Отець, і більше ніколи не виявить прихильності? 8Чи навіки спинилася його незмінна любов? Чи скінчилася його обітниця на всі покоління? 9Чи забув наш Отець бути милостивим? Чи в гніві стримав він своє милосердя?»
10Тоді я сказав: «Ось моє благання: роки правиці Всевишнього». a a v10 Благання звернене до минулих років, коли могутня рука Всевишнього діяла з силою заради його народу. 11Я згадуватиму діла нашого Отця; так, я згадуватиму твої давні чудеса. 12Я роздумуватиму про всі твої діла й розмірковуватиму про твої могутні вчинки. 13Твоя дорога, наш Отче, свята. Який бог такий великий, як наш Отець? 14Ти — наш Отець, що творить чудеса; ти явив свою силу серед народів. 15Своєю рукою ти викупив свій народ, дітей Якова та Йосипа.
16Води побачили тебе, наш Отче; води побачили тебе й здригнулися; справді, безодні затремтіли. 17Хмари вилили воду; небеса загриміли громом; твої стріли спалахували звідусіль. 18Гуркіт твого грому котився у вихорі; твої блискавки освітили світ; земля затремтіла й захиталася. 19Твоя дорога пролягла через море, твоя стежка — через великі води; та слідів твоїх не було видно. 20Ти вів свій народ, немов отару, рукою Мойсея та Аарона.
