Псалми 31 (30)

31 ¹У тобі, мій Отче, я шукаю притулку; нехай ніколи не буду осоромлений; у своїй праведності визволи мене. ²Нахили своє вухо до мене; визволи мене швидко. Будь мені скелею захисту, твердинею оборони, щоб мене спасти. ³Бо ти — моя скеля й моя твердиня; заради імені свого ти ведеш мене й провадиш мене. ⁴Ти визволяєш мене з сіті, яку вони приховали на мене, бо ти — мій притулок.

⁵У твою руку віддаю свій дух; ти відкупив мене, мій Отче, вірний і правдивий. ^a a v5 Ісус молився цими словами, коли вмирав, — «Отче, у твої руки віддаю дух свій» (Лука 23:46) — ввіряючи себе Отцеві, якому довіряє цей псалом. ⁶Я ненавиджу тих, хто тримається нікчемних ідолів, а я надіюсь на свого Отця. ⁷Я радітиму й веселитимуся у твоїй незмінній любові, бо ти побачив моє страждання; ти пізнав тривоги моєї душі, ⁸і не віддав мене ворогові; ти поставив мої ноги на просторому місці. ⁹Змилуйся наді мною, мій Отче, бо я в біді; від горя виснажились мої очі, душа моя й тіло моє також. ¹⁰Бо життя моє згасає в журбі, і роки мої — у зітханнях; сила моя слабне через мій гріх, і кості мої виснажуються. ¹¹Через усіх моїх ворогів я став ганьбою, особливо для своїх сусідів, і жахом для своїх знайомих; ті, хто бачить мене на вулиці, тікають від мене. ¹²Мене забули, мов померлого, викинули з пам’яті; я став немов розбитий глек.

¹³Бо я чую шепіт багатьох — жах звідусіль — коли вони змовляються разом проти мене, задумуючи забрати моє життя. ¹⁴А я надіюсь на тебе, мій Отче; я кажу: «Ти — мій Отець». ¹⁵Мої часи — у твоїй руці; визволи мене з руки ворогів моїх і від гонителів моїх. ¹⁶Нехай засяє твоє обличчя над твоїм рабом; спаси мене у своїй незмінній любові. ¹⁷Мій Отче, нехай я не буду осоромлений, бо кличу до тебе; нехай осоромляться нечестиві й замовкнуть у могилі.

¹⁸Нехай замовкнуть брехливі вуста, що зухвало говорять проти праведного з пихою та зневагою. ¹⁹Яка велика твоя доброта, яку ти зберіг для тих, хто боїться тебе, яку виявив тим, хто шукає притулку в тобі, перед усіма.

²⁰У сховку присутності твоєї ти ховаєш їх від людських підступів; ти бережеш їх у своєму сховку від наклепницьких язиків. ²¹Благословенний мій Отець, бо він виявив мені свою дивовижну незмінну любов, коли я був у місті в облозі.

²²Я сказав був у тривозі своїй: «Я відкинутий від очей твоїх». Але ти почув благання моє, коли я кликав до тебе по допомогу. ²³Любіть нашого Отця, усі ви, вірні його. Наш Отець береже вірних, але сповна відплачує тому, хто діє в гордині. ²⁴Будьте сильні, і нехай буде мужнім ваше серце, усі ви, хто чекає на нашого Отця.