Ісая 33

33 ¹Горе тобі, руйнівнику, якого ще не зруйновано; зраднику, якого ніхто не зрадив! Коли закінчиш руйнувати, тебе зруйнують; коли перестанеш зраджувати, тебе зрадять.

²Отче наш, змилуйся над нами; ми чекаємо на тебе. Будь нашою силою щоранку, нашим спасінням у час біди. ³Від грому твого голосу тікають народи; коли ти підводишся, розбігаються племена. ⁴Твою здобич збирають, як збирає сарана; наче рій сарани, кидаються на неї люди.

⁵Піднесений наш Отець, бо живе на висоті; він наповнив Сіон правосуддям і праведністю. ⁶Він буде надійною основою твоїх часів, багатством спасіння, мудрості та знання; страх перед нашим Отцем — це скарб Сіону.

⁷Ось їхні хоробрі кричать на вулицях; гірко плачуть посли миру. ⁸Дороги спустіли; подорожні зникли зі шляху. Заповіт порушено, зневажено його міста, нікого не шанують. ⁹Земля сумує й занепадає; Ливан осоромлений і в’яне; Сарон став, як пустеля, а Башан і Кармель струшують своє листя.

¹⁰«Тепер Я підведуся, — каже наш Отець, — тепер Я буду піднесений, тепер Я звеличуся. ¹¹Ви зачинаєте полову, народжуєте стерню; ваш подих — це вогонь, що пожере вас. ¹²Народи згорять на попіл, наче зрубане й підпалене терня. ¹³Почуйте, ви, далекі, що Я зробив; і ви, близькі, визнайте мою могутність».

¹⁴Грішники на Сіоні налякані; тремтіння охопило безбожних: «Хто з нас може жити з пожираючим вогнем? Хто з нас може жити з вічним полум’ям?» ¹⁵Той, хто ходить праведно і говорить справедливе, хто відкидає зиск від визиску і стримує свою руку від хабара, хто затуляє вуха перед змовами про кровопролиття і заплющує очі перед злом, ¹⁶той житиме на висотах, його сховком будуть гірські твердині; хліб йому дадуть, і вода його не вичерпається.

¹⁷Твої очі побачать царя в його красі; побачать землю, що простягається далеко. ¹⁸Твоє серце розмірковуватиме про колишній жах: «Де той, хто рахував? Де той, хто зважував данину? Де той, хто лічив вежі?» ¹⁹Ти більше не побачиш того зухвалого народу, народу, чия мова надто незрозуміла, що белькоче мовою, якої ти не розумієш.

²⁰Поглянь на Сіон, місто наших святкових зібрань! Твої очі побачать Єрусалим, мирну оселю, намет, якого не зрушать, чиїх кілків ніколи не висмикнуть і чиї мотузки ніколи не порвуться. ²¹Але там наш Отець у своїй величі буде для нас місцем широких рік і потоків, де не пройде жоден весловий човен і не промине жоден могутній корабель. ²²Бо наш Отець — наш суддя, наш Отець — наш законодавець, наш Отець — наш цар; він спасе нас.

²³Твої снасті обвисли: вони не можуть утримати щоглу на місці ні напнути вітрило. Тоді розділять велику здобич, і навіть кульгаві заберуть награбоване. ²⁴І ніхто з мешканців Сіону не скаже: «Я хворий»; народові, що живе там, буде прощено гріх.