Ісая 34

34 ¹Наблизьтеся, народи, і слухайте; зважайте, племена! Нехай почує земля й усе, що її наповнює, світ і все, що він породжує. ²Бо наш Отець сповнений гніву проти всіх народів, і лють його — на всі їхні війська. Він прирік їх на знищення, віддав їх на заколення. ³Їхні вбиті будуть викинуті, здійметься сморід їхніх трупів, і гори спливуть їхньою кров’ю. ⁴Усі зорі небесні зотліють, і небеса згорнуться, наче сувій. Усе те зоряне воїнство зів’яне, як в’яне лист і опадає з лози, як зсохла смоква зі смоковниці.

⁵Коли меч мій нап’ється вдосталь у небесах, глянь — він сходить на суд над Едомом, над народом, який я прирік на знищення. ⁶У нашого Отця є меч; він насичений кров’ю, переповнений жиром, кров’ю ягнят і козлів, жиром з нирок баранів. Бо наш Отець справляє жертву в Боцрі, велике заколення в землі Едома. ⁷Дикі бики впадуть разом з ними, і молоді воли — з могутніми. Їхня земля нап’ється вдосталь крові, і ґрунт їхній переповниться жиром. ⁸Бо в нашого Отця є день правосуддя, рік відплати за справу Сіону. ⁹Потоки Едома обернуться на смолу, ґрунт його — на сірку, і земля його стане палаючою смолою. ¹⁰Ні вночі, ні вдень вона не згасне; дим її здійматиметься повік. Із роду в рід вона лежатиме пусткою; ніхто вже ніколи не пройде нею. ¹¹Пустельна сова та сич заволодіють нею; пугач і крук оселяться в ній. Наш Отець простягне над нею мірильний шнур хаосу, і виску порожнечі. ¹²Вельможі його не матимуть там нічого, що можна назвати царством, і всі князі його обернуться в ніщо. ¹³Терни заростуть його твердині, кропива й будяки — його фортеці. Вона стане притулком для шакалів, домівкою для страусів. ¹⁴Дикі коти зустрінуться з гієнами, і дикі козли перегукуватимуться між собою; там також нічне створіння оселиться і знайде собі місце спочинку. ¹⁵Там зів’є гніздо сова і відкладе свої яйця, висидить їх і збере своїх пташенят під свою тінь; там також зберуться й шуліки, кожен зі своєю парою.

¹⁶Шукайте в сувої нашого Отця і читайте: жодне з них не загубиться, жодне не залишиться без своєї пари. Бо вуста його повеліли це, і Дух його зібрав їх. ¹⁷Він кинув для них жереб; рука його відміряла їхню частку шнуром. Вони володітимуть нею повік і житимуть там із роду в рід.