Осія 10

10 ¹Ізраїль був буйною виноградною лозою, що родила свій плід. Чим більше було в нього плоду, тим більше жертовників він будував; чим багатша ставала його земля, тим пишніше оздоблював свої священні стовпи. ²Їхні серця роздвоєні; тепер вони мусять нести свою провину. Він порозбиває їхні жертовники та потрощить їхні священні стовпи.

³Бо тепер вони скажуть: «Немає в нас царя, бо ми не боялися нашого Отця,— а цар, що він міг би зробити для нас?» ⁴Вони кажуть самі лише слова, присягаючи порожніми клятвами й укладаючи угоди; тож суд проростає, немов отруйне зілля в борознах поля. ⁵Мешканці Самарії тремтять за теля Бет-Авена. Його народ побивається за ним, і його ідольські жерці голосять над ним, над його славою, що відійшла від нього. ^a a v5 Бет-Авен означає «дім беззаконня» — глузливе Осієве перейменування Бет-Ела, «дому Божого», бо там вкоренилося поклоніння телю. ⁶Сам ідол буде віднесений до Ассирії як данина великому цареві. Єфрема охопить сором, а Ізраїль засоромиться своїх власних задумів. ⁷Цар Самарії загине, наче тріска, кинута на воду. ⁸Висоти Авена, гріх Ізраїля, будуть знищені. Терня й будяки повиростають на їхніх жертовниках, і вони скажуть горам: «Накрийте нас», а пагорбам: «Упадіть на нас». ^b b v8 Ісус промовляє ці самі слова до жінок, що плакали, по дорозі на хрест (Луки 23:30), а Іван чує їх знову в день суду (Об’явлення 6:16).

⁹Від днів Гіви ти грішив, Ізраїлю; там вони й залишилися. Хіба не спіткає їх війна в Гіві? ^c c v9 Гіва: вчинене там убивство натовпом розпалило майже громадянську війну, що мало не винищила Веніямина (Книга Суддів 19–20). ¹⁰Коли захочу, Я провчу їх, і народи зберуться проти них, міцно зв’язавши їх за їхню подвійну провину.

¹¹Єфрем був навченою телицею, що любила молотити, і Я щадив її гарну шию; та тепер Я запряжу Єфрема, Юда мусить орати, а Яків мусить сам собі розпушувати землю. ^d d v11 Молотьба (ходіння по зерну) була легкою, приємною працею для волів; орання ж означало важке дерев’яне ярмо, що тисло на шию,— Бог дозволив Єфремові мати легке життя. ¹²Сійте собі праведність; жніть плід заповітної любові; розорюйте свій переліг. Бо час шукати нашого Отця, доки він не прийде й не проллє на вас дощем праведність.

¹³Ви орали беззаконня; ви жали несправедливість; ви їли плід брехні. Тому що ви покладалися на власний шлях, на безліч своїх воїнів, ¹⁴гуркіт битви здійметься проти твого народу, і всі твої фортеці будуть спустошені, як Салман спустошив Бет-Арбел у день війни, коли матерів розбито на шматки разом з їхніми дітьми. ¹⁵Так буде вчинено тобі, Бет-Еле, за твоє велике зло. На світанку цар Ізраїля буде цілковито знищений.