Осія 11

11 ¹Коли Ізраїль був дитиною, я любив його, і з Єгипту покликав свого сина.

²Що більше їх кликали, то більше вони відверталися; вони приносили жертви Ваалам і кадили різьбленим ідолам. ³Та це я навчив Єфрема ходити, беручи їх на свої руки; але вони не знали, що я зцілював їх. ⁴Я вів їх шнурами доброти, узами любові; я був як той, хто знімає ярмо з їхніх щелеп, і я схилявся, щоб нагодувати їх.

⁵Вони не повернуться до землі єгипетської, але Ассирія буде їхнім царем, бо вони відмовилися повернутися. ⁶Меч закружляє проти їхніх міст, пожере засуви їхніх воріт і поглине їх через їхні власні задуми. ⁷Мій народ схильний відвертатися від мене; хоч вони кличуть до Всевишнього, він зовсім не підніме їх.

⁸Як я можу віддати тебе, Єфреме? Як я можу видати тебе, Ізраїлю? Як я можу вчинити з тобою, як з Адмою? Як я можу повестися з тобою, як із Цевоїмом? Моє серце перевертається в мені; моє милосердя розгорається тепле й ніжне. ^a a v8 Тут власне серце Отця повстає проти суду, на який заслуговує його народ, — він не може наважитися покинути своїх дітей. Це та любов, що змилостивлюється й невідступно шукає, у самій серцевині того, ким він є. ⁹Я не дам волі своєму лютому гніву; я не буду знову знищувати Єфрема. Бо я — твій Отець, а не людина, Святий посеред тебе, і я не прийду в гніві. ¹⁰Вони підуть за нашим Отцем; він заричить, як лев. Коли він заричить, його діти прийдуть, тремтячи, із заходу. ¹¹Вони прийдуть, тремтячи, як птахи з Єгипту, як голуби із землі ассирійської, і я оселю їх у їхніх домах, — каже наш Отець.

¹²Єфрем оточив мене брехнею, а дім Ізраїлю — обманом; але Юда ще ходить з нашим Отцем і вірний Святому.