Вихід 14

14 ¹Тоді наш Отець сказав Мойсеєві:

²«Скажи ізраїльтянам, щоб повернули назад і отаборилися перед Пі-Гахіротом, між Мігдолом і морем, перед Ваал-Цефоном, — отаборіться біля моря, навпроти нього. ³Бо фараон скаже про ізраїльтян: „Вони заблукали в краю, пустеля замкнула їх.“ ⁴Я зроблю серце фараона запеклим, і він поженеться за ними; Я прославлюся через фараона та все його військо, і Єгипет дізнається, що Я — Отець.» І вони зробили так. ^a a v4 Коли Писання каже, що наш Отець зробив серце фараона запеклим, воно називає його суд над царем, який уже сам запеклив своє серце проти нього; Павло бореться з цією самою таємницею в 9-му розділі Послання до римлян.

⁵Коли єгипетському цареві сказали, що народ утік, фараон та його вельможі обернулися проти них: «Що ж ми зробили, відпустивши Ізраїль від служіння нам?» ⁶Тож він запріг свою колісницю і взяв свій народ із собою. ⁷Він узяв шістсот добірних колісниць і всі інші колісниці Єгипту, і над усіма ними — начальників. ⁸Наш Отець зробив серце фараона, царя єгипетського, запеклим, і він погнався за ізраїльтянами, що виходили сміливо. ⁹Єгиптяни гналися за ними й наздогнали їх, коли ті отаборилися біля моря, — усі коні фараона, колісниці, вершники та військо — поблизу Пі-Гахірота, навпроти Ваал-Цефона.

¹⁰Коли фараон наблизився, ізраїльтяни звели очі й побачили, що єгиптяни насуваються на них ззаду. Пойняті жахом, вони заволали до нашого Отця. ¹¹Вони сказали Мойсеєві: «Хіба не було могил у Єгипті, що ти повів нас помирати в пустелю? Що ти зробив нам, вивівши нас із Єгипту? ¹²Хіба не казали ми тобі в Єгипті: „Дай нам спокій, нехай служимо єгиптянам“? Служити їм краще, ніж помирати в пустелі.»

¹³Мойсей сказав народові: «Не бійтеся. Стійте твердо й побачте, як наш Отець врятує вас сьогодні; бо єгиптян, яких ви бачите сьогодні, більше ніколи не побачите, повіки. ¹⁴Наш Отець воюватиме за вас; вам треба тільки бути спокійними.»

¹⁵Тоді наш Отець сказав Мойсеєві: «Чому ти волаєш до мене? Скажи ізраїльтянам, щоб рушали вперед. ¹⁶Підніми свій жезл, простягни руку над морем і розділи його; нехай ізраїльтяни перейдуть серединою моря по сухій землі. ¹⁷Я роблю серця єгиптян запеклими, щоб вони пішли за ними; Я прославлюся через фараона, усе його військо, його колісниці та його вершників. ¹⁸Єгиптяни дізнаються, що Я — Отець, коли прославлюся над фараоном, його колісницями та вершниками.»

¹⁹Ангел нашого Отця, що йшов попереду табору ізраїльтян, перейшов за них; і стовп хмари рушив з-перед них і став позаду них. ²⁰Він став між табором Єгипту й табором Ізраїлю — хмара й темрява, та все ж він освітлював ніч — і жоден не наблизився до іншого цілу ніч.

²¹Мойсей простяг руку над морем. Цілу ніч наш Отець гнав море назад сильним східним вітром, роблячи з нього суходіл. І розступилися води. ²²Ізраїльтяни пройшли серединою моря по сухій землі, і води були їм стіною праворуч і ліворуч. ²³Єгиптяни гналися за ними аж до середини моря — усі коні фараона, його колісниці та його вершники. ²⁴Перед самим світанком наш Отець глянув на єгипетське військо зі стовпа вогню та хмари й кинув єгипетське військо в паніку. ²⁵Він позаклинював колеса їхніх колісниць, так що вони ледве рухалися. Єгиптяни сказали: «Тікаймо від Ізраїлю — Бог воює за них проти Єгипту!»

²⁶Тоді наш Отець сказав Мойсеєві: «Простягни руку над морем, щоб води повернулися на єгиптян, на їхні колісниці, на їхніх вершників.»

²⁷Мойсей простяг руку над морем, і на світанку воно повернулося до повної глибини. Єгиптяни тікали йому назустріч, і наш Отець укинув єгиптян у середину моря. ²⁸Вода повернулася й накрила колісниці та вершників, усе військо фараона, що гналося за ними в море. Не вцілів жоден. ²⁹А ізраїльтяни пройшли серединою моря по сухій землі, і води були стіною праворуч і ліворуч від них. ³⁰Того дня наш Отець врятував Ізраїль від руки Єгипту, і побачив Ізраїль єгиптян мертвими на березі моря. ³¹Ізраїль побачив велику силу, яку наш Отець явив проти Єгипту; і народ убоявся його, і повірив йому та його слузі Мойсеєві.