Вихід 15

15 ¹Тоді Мойсей та ізраїльтяни заспівали нашому Отцеві цю пісню: Співатиму нашому Отцеві, бо він славно переміг; коня та його вершника вкинув у море. ²Наш Отець — моя сила й моя пісня, і він став моїм спасінням; це мій Отець, і я прославлятиму його, Бог мого батька, і я звеличуватиму його. ³Наш Отець — воїн; наш Отець — його ім’я. ⁴Колісниці фараона та його військо він кинув у море, і його добірні воєначальники потонули в Червоному морі. ^a a v4 Єврейською: Ям-Суф, «Море очеретів». ⁵Глибокі води вкрили їх; вони зійшли в безодню, мов камінь. ⁶Твоя правиця, Отче наш, велична в силі; твоя правиця, Отче наш, розбиває ворога. ⁷У величі твоєї могутності ти повалюєш тих, хто повстає проти тебе; ти посилаєш свій палючий гнів, і він пожирає їх, мов стерню. ⁸Від подиху твоїх ніздрів води нагромадилися; текучі води стали стіною; глибокі води застигли в серці моря. ⁹Ворог сказав: «Поженуся, наздожену, поділю здобич; насичуся ними. Вийму свій меч; моя рука знищить їх.» ¹⁰Ти дмухнув своїм вітром; море вкрило їх; вони потонули, мов олово, у могутніх водах. ¹¹Хто подібний до тебе серед богів, Отче наш? Хто подібний до тебе, величний у святості, грізний у славних діяннях, що творить чудеса? ¹²Ти простягнув свою правицю; земля поглинула їх. ¹³У своїй незмінній любові ти провадив народ, який викупив; ти вів його своєю силою до своєї святої оселі. ¹⁴Народи почули; вони тремтять; жах охопив мешканців Филистеї. ¹⁵Тепер вожді Едому вжахнулися; тремтіння охоплює провідників Моаву; усі мешканці Ханаану розтанули. ¹⁶Жах і страх нападають на них; через велич твоєї руки вони завмерли, мов камінь, доки не пройде твій народ, Отче наш, доки не пройде народ, який ти придбав. ¹⁷Ти приведеш їх і насадиш на горі своєї спадщини, на місці, Отче наш, яке ти створив для свого житла, у святилищі, Всевладний Отче, яке утвердили твої руки. ¹⁸Наш Отець царюватиме на віки вічні.

¹⁹Коли коні, колісниці та вершники фараона увійшли в море, наш Отець повернув на них морські води, — але Ізраїль пройшов серед моря по сухій землі. ²⁰Міріам, пророчиця, сестра Аарона, узяла в руку бубон, і всі жінки пішли за нею з бубнами, танцюючи. ²¹Міріам заспівала їм: «Співайте нашому Отцеві — він славно переміг; коня та вершника вкинув у море.»

У пустелю

²²Мойсей повів Ізраїль від Червоного моря у пустелю Шур; три дні вони йшли тією пустелею, не знаходячи води. ²³Вони прийшли до Мари, та не могли пити води — вона була гірка. Тому й назвали те місце Мара. ²⁴А народ нарікав на Мойсея, кажучи: «Що нам пити?» ²⁵Він заволав до нашого Отця, і той показав йому дерево; він кинув його у воду, і вона стала солодкою. Там наш Отець дав їм устав і закон, і там випробував їх.

²⁶Він сказав: «Якщо ви будете уважно слухати голос вашого Отця, чинити справедливо в його очах, зважати на його заповіді й дотримуватися всіх його уставів, то я не нашлю на вас жодної з хвороб, які наслав на Єгипет, бо я — ваш Отець, що зцілює вас.» ^b b v26 Біля гірких вод Мари наш Отець відкрив себе як Той, хто зцілює, — обертаючи гіркоту на солодкість і зв’язуючи себе зі своїм народом як його цілитель.

²⁷Вони прийшли до Еліму, де було дванадцять джерел води та сімдесят пальм, і отаборилися там біля води.