Діяння апостолів 5

5 ¹А один чоловік на ім’я Ананія разом зі своєю дружиною Сапфірою продав ділянку землі. ²Він утаїв для себе частину виручених грошей — а дружина його про це знала — і приніс лише частину, поклавши її до ніг апостолів. ³Але Петро сказав: «Ананіє, чому сатана наповнив твоє серце, щоб ти збрехав Святому Духові й утаїв частину ціни за землю? ⁴Хіба не твоє воно було, поки лишалося непроданим? А продавши, хіба не у твоїй владі були гроші? Чому ти задумав це у своєму серці? Ти збрехав не людям, а нашому Отцеві.» ^a a v4 Коли Петро каже, що збрехати Святому Духові — це збрехати нашому Отцеві, він показує, що Дух є цілком Бог — не сила, а Божественна Особа.

⁵Почувши ці слова, Ананія впав і помер; і великий страх охопив усіх, хто це чув. ⁶Тоді юнаки встали, загорнули його тіло, винесли та поховали його. ⁷Приблизно через три години ввійшла його дружина, не знаючи, що сталося. ⁸Петро запитав її: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» Вона відповіла: «Так, за стільки.»

⁹Тоді Петро сказав їй: «Чому ви змовилися, щоб випробувати Духа нашого Отця? Ось ноги тих, хто поховав твого чоловіка, біля дверей, і тебе винесуть.»

¹⁰Тієї ж миті вона впала до його ніг і померла. Юнаки ввійшли, знайшли її мертвою, винесли й поховали поряд з її чоловіком. ¹¹І великий страх охопив усю церкву й усіх, хто чув про це.

Знамення та чудеса через апостолів

¹²Багато знамень і чудес ставалося серед народу руками апостолів. Усі вони разом збиралися в Соломоновому притворі. ¹³Ніхто інший не наважувався приєднатися до них, та народ високо їх шанував. ¹⁴Щораз більше віруючих приєднувалося до Господа — безліч чоловіків і жінок, ¹⁵так що навіть виносили хворих на вулиці й клали на ліжка та постелі, сподіваючись, що хоч тінь Петра, коли він проходитиме, впаде на декого з них. ¹⁶Сходилися й натовпи з міст навколо Єрусалима, приносячи хворих і мучених нечистими духами, і всі зцілювалися.

Схоплені, звільнені та повернені

¹⁷Тоді встав первосвященник і всі, хто був з ним, — партія садукеїв, — і сповнилися заздрощів. ¹⁸Вони схопили апостолів і вкинули їх до громадської в’язниці. ¹⁹Але вночі ангел нашого Отця відчинив двері в’язниці, вивів їх і сказав: ²⁰«Ідіть, станьте у храмі й говоріть народові всі слова цього Життя.»

²¹Почувши це, вони вдосвіта ввійшли до храму й почали навчати. А коли прийшов первосвященник і ті, хто був з ним, вони скликали синедріон — усе зібрання старійшин Ізраїля — і послали до в’язниці, щоб привели їх. ²²Та коли служителі прийшли, то нікого там не знайшли; повернувшись, вони доповіли: ²³«Ми застали в’язницю надійно замкненою, і сторожа стояла при дверях, та коли відчинили, нікого всередині не знайшли.»

²⁴Почувши ці слова, начальник храмової сторожі та первосвященники розгубилися, дивуючись, до чого це приведе. ²⁵Тоді хтось прийшов і повідомив: «Ось люди, яких ви вкинули до в’язниці, стоять у храмі й навчають народ!» ²⁶Тоді начальник зі служителями пішов і привів їх, але без насильства, бо боялися, щоб народ не побив їх камінням. ²⁷Привівши їх, поставили перед синедріоном. І первосвященник запитав їх, ²⁸кажучи: «Ми суворо наказали вам не навчати в це ім’я, а ви наповнили Єрусалим своїм ученням і хочете навести на нас кров цього чоловіка.»

²⁹Але Петро й апостоли відповіли: «Треба слухатися нашого Отця, а не людей. ³⁰Бог наших батьків воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві. ³¹Наш Отець підніс Його праворуч себе як Володаря і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння та прощення гріхів. ³²Ми свідки цього, і Святий Дух також, Якого наш Отець дав тим, хто слухається його.»

³³Почувши це, вони розлютилися й хотіли вбити їх. ³⁴Але один фарисей на ім’я Гамаліїл, учитель Закону, якого шанував увесь народ, устав у синедріоні й наказав на короткий час вивести тих людей надвір. ³⁵Він сказав їм: «Ізраїльтяни, добре подумайте про те, що ви маєте намір зробити з цими людьми. ³⁶Бо перед цим з’явився Тевда, видаючи себе за когось значного; за ним пішло близько чотирьохсот чоловіків. Його вбили, а всі його прихильники розбіглися, і все пішло нанівець. ³⁷Після нього, за днів перепису, повстав Юда Галілеянин і повів народ за собою. Він теж загинув, і всі, хто пішов за ним, розбіглися. ³⁸Тож тепер кажу вам: відступіться від цих людей і залиште їх. Бо коли цей задум чи ця справа від людей, то вона зруйнується. ³⁹Але якщо вона від нашого Отця, то не зможете їх подолати; ще й виявитеся тими, хто воює проти нашого Отця.» І вони погодилися з ним.

⁴⁰Переконані ним, вони покликали апостолів, побили їх, наказали не говорити в ім’я Ісуса й відпустили. ⁴¹А вони пішли із синедріону, радіючи, що удостоїлися прийняти наругу за те Ім’я. ⁴²І щодня в храмі та по домах вони не переставали навчати й звіщати Добру Звістку, що Христос — це Ісус.