Діяння апостолів 4

4 ¹Коли Петро та Іван промовляли до народу, підійшли до них священники, начальник храмової варти й садукеї, ²дуже обурені тим, що вони навчали народ і звіщали в Ісусі воскресіння з мертвих. ³Вони схопили їх і взяли під варту до наступного дня, бо вже був вечір. ⁴Але багато хто з тих, що почули це слово, увірували, і число чоловіків сягнуло близько п’яти тисяч.

⁵Наступного дня в Єрусалимі зібралися їхні керівники, старійшини та вчителі Закону, ⁶а також первосвященник Анна, Каяфа, Іван, Олександр і всі, хто належав до первосвященицького роду. ^a a v6 Анна був первосвящеником роками раніше і досі мав величезний вплив; Каяфа ж був тогочасним офіційним первосвящеником. ⁷Поставивши їх посередині, вони запитали: «Якою силою чи яким ім’ям ви це зробили?»

⁸Тоді Петро, сповнений Святого Духа, сказав їм: «Керівники народу та старійшини, ⁹якщо нас сьогодні допитують про добре діло, вчинене хворому чоловікові, як його зцілено, ¹⁰то нехай буде відомо всім вам і всьому народові Ізраїлю: ім’ям Ісуса Христа з Назарета, якого ви розп’яли і якого наш Отець воскресив із мертвих, — саме ним цей чоловік стоїть перед вами здоровий. ¹¹Цей Ісус — «камінь, яким ви, будівничі, знехтували, що став наріжним каменем». ^b b v11 Цитата з Псалма 118:22. ¹²І ні в кому іншому немає спасіння, бо немає під небом іншого імені, даного людям, яким ми маємо спастися».

¹³Бачачи сміливість Петра та Івана й розуміючи, що це люди неписьменні та прості, вони дивувалися і впізнавали, що ті були з Ісусом. ¹⁴А бачачи, що зцілений чоловік стоїть разом із ними, вони не мали чого заперечити. ¹⁵Тож вони наказали їм вийти із синедріону, а потім радилися між собою, ¹⁶кажучи: «Що нам робити з цими людьми? Адже через них стався видатний знак, явний усім мешканцям Єрусалима, і ми не можемо цього заперечити. ¹⁷Та щоб це не поширювалося далі серед народу, застережімо їх, аби вони більше нікому не говорили в це ім’я». ¹⁸І, покликавши їх, наказали їм зовсім не говорити й не навчати в ім’я Ісуса. ¹⁹Але Петро та Іван відповіли їм: «Розсудіть самі, чи справедливо перед нашим Отцем слухати вас більше, ніж його. ²⁰Бо ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули».

²¹Ще раз пригрозивши, вони відпустили їх, не знаходячи способу покарати через народ, бо всі прославляли нашого Отця за те, що сталося. ²²Адже чоловікові, над яким стався цей знак зцілення, було понад сорок років.

Родина молиться разом

²³Відпущені, вони прийшли до своїх і розповіли все, що сказали їм первосвященники та старійшини. ²⁴Почувши це, вони однодушно піднесли голос до нашого Отця й промовили: «Владико Отче, ти створив небо, землю, море і все, що в них. ²⁵Ти Святим Духом промовив устами нашого батька Давида, твого слуги: «Чому збунтувалися народи і племена задумали марне?» ²⁶Повстали земні царі, і правителі зібралися разом проти нашого Отця та проти його Помазанця».

²⁷Бо справді, у цьому місті зібралися Ірод і Понтій Пилат разом із язичниками та народами Ізраїлю проти твого святого слуги Ісуса, якого ти помазав, ²⁸щоб зробити те, що твоя рука й твій задум наперед визначили статися. ²⁹А тепер, Отче, поглянь на їхні погрози і дай твоїм слугам з усією сміливістю звіщати твоє слово, ³⁰простягаючи твою руку для зцілення, щоб знамення й чудеса діялися через ім’я твого святого слуги Ісуса.

³¹Коли вони помолилися, захиталося місце, де вони зібралися; усі сповнилися Святого Духа і сміливо звіщали слово нашого Отця.

Одне серце, одна родина

³²А громада віруючих мала одне серце й одну душу; ніхто не називав власністю нічого з того, що мав, але все в них було спільне. ³³І з великою силою апостоли свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на них усіх. ³⁴Серед них не було жодного нужденного, бо всі, хто мав землі чи доми, продавали їх і приносили гроші за продане ³⁵та клали до ніг апостолів; і роздавали кожному за його потребою.

³⁶Йосип, левит родом із Кіпру, якого апостоли назвали Варнавою (що означає «син утіхи»), ³⁷продав поле, яке мав, приніс гроші й поклав до ніг апостолів.