1 Самуїла 28

28 ¹У ті дні філистимляни зібрали свої війська на війну, щоб воювати з Ізраїлем. Ахіш сказав Давидові: «Ти ж, звичайно, розумієш, що ти та твої люди мусите вийти зі мною у війську».

²Давид відповів Ахішу: «Тоді ти дізнаєшся, на що здатен твій слуга». Ахіш відказав: «Гаразд, я зроблю тебе своїм охоронцем на все життя».

³Самуїл помер; увесь Ізраїль оплакав його та поховав у Рамі, його місті. А Саул вигнав із краю викликачів духів і віщунів.

⁴Філистимляни зібралися, прийшли й отаборилися в Шунемі; а Саул зібрав увесь Ізраїль і отаборився на Ґілбоа. ⁵Коли Саул побачив філистимське військо, він злякався, і серце його сильно затремтіло. ⁶Саул запитав нашого Отця, але наш Отець не відповів йому — ні через сни, ні через Урім, ні через пророків.

⁷Саул сказав своїм слугам: «Знайдіть мені жінку, яка викликає духів, щоб я пішов і запитав її». Вони відповіли: «Є така в Ендорі».

⁸Саул перевдягнувся, одягнув інший одяг і вночі пішов із двома чоловіками до тієї жінки та сказав: «Поворожи мені через духа — виклич мені того, кого я назву».

⁹Жінка сказала: «Ти ж знаєш, що зробив Саул, — вигнав із краю викликачів духів і віщунів. Навіщо ж ти розставляєш пастку на моє життя, щоб мене вбити?»

¹⁰Саул поклявся їй нашим Отцем: «Як живий наш Отець, жодна провина не спіткає тебе за це».

¹¹Жінка запитала: «Кого мені викликати тобі?» Він відповів: «Виклич мені Самуїла».

¹²Побачивши Самуїла, жінка голосно скрикнула й сказала Саулові: «Чому ти обманув мене? Ти ж Саул!»

¹³Цар сказав: «Не бійся. Що ти бачиш?» Жінка відповіла Саулові: «Я бачу божественну істоту, яка підіймається із землі».

¹⁴Він запитав: «Який він на вигляд?» «Підіймається старий чоловік, загорнений у плащ», — відповіла вона. Саул зрозумів, що це Самуїл, і вклонився обличчям до землі, впавши ниць.

¹⁵Самуїл сказав Саулові: «Навіщо ти потривожив мене, викликавши нагору?» Саул відповів: «Я у великій скруті. Філистимляни воюють проти мене, а наш Отець відвернувся від мене — не відповідає ні через пророків, ні через сни. Тому я покликав тебе, щоб дізнатися, що мені робити».

¹⁶Самуїл сказав: «Навіщо питаєш мене, коли наш Отець залишив тебе і став твоїм ворогом? ^a a v16 Наш Отець не перестав любити Саула; це мова суду над царем, який довго відмовлявся від нього, — скорбота відкинутої любові, а не втрата серця Отця. ¹⁷Наш Отець учинив так, як сказав через мене, вирвавши царство з твоєї руки й віддавши його твоєму ближньому — Давидові. ¹⁸Через те що ти не послухався голосу нашого Отця й не виконав його палаючого гніву проти Амалика, він і вчинив тобі це сьогодні. ¹⁹Наш Отець віддасть тебе й Ізраїль у руки філистимлян; завтра ти та твої сини будете зі мною, і наш Отець віддасть військо Ізраїля в руки філистимлян».

²⁰Саул миттю впав на землю на весь зріст, нажаханий словами Самуїла. Не було в нього сили, бо він не їв нічого цілий день і цілу ніч.

²¹Жінка підійшла до Саула, побачила, що він вражений, і сказала: «Ось, твоя служниця послухалася тебе. Я ризикнула своїм життям і зробила те, що ти мені звелів. ²²Тепер, будь ласка, і ти послухай мене, свою служницю. Дозволь дати тобі шматок хліба; поїж і набери сили на дорогу».

²³Він відмовився: «Не буду їсти». Але його слуги разом із жінкою вмовляли його, доки він не поступився, підвівся із землі й сів на ложі. ²⁴У тієї жінки був удома відгодований телець; вона поспішила, зарізала його, узяла борошно, замісила й спекла прісний хліб. ²⁵Вона подала це Саулові та його слугам; вони поїли, потім підвелися й пішли тієї ж ночі.