Голосіння Гемана з глибин
Пісня. Псалом синів Кореєвих. Керівникові хору, на мелодію «Махалат-леаннот». Повчальний псалом Гемана езрахіянина.
Найпохмуріший псалом. Еман кличе вдень і вночі, зарахований до мертвих, придавлений гнівом, його друзів віддалив від нього той самий Отець, якому він молиться. Він питає, чи може гріб славити, не отримує відповіді, і псалом закінчується в темряві без жодного повороту.
88 1Отче спасіння мого, вдень я волаю, а вночі кричу перед тобою. 2Нехай молитва моя дійде до тебе; прихили вухо твоє до мого волання. 3Бо душа моя переповнена бідами, а життя моє наближається до могили. 4Мене прилічено до тих, хто сходить у яму; я став, наче чоловік без сили. 5Покинутий серед мертвих, наче вбиті, що лежать у могилі, про яких ти вже не згадуєш, бо вони відлучені від руки твоєї. 6Ти поклав мене у глибини ями, у темні місця, у безодні. 7Гнів твій тяжко лежить на мені, і ти захлюпуєш мене всіма хвилями твоїми.
8Ти віддалив від мене моїх знайомих; ти зробив мене для них жахіттям. Я замкнений і не можу втекти; 9око моє тьмяніє від горя. Щодня я кличу до тебе, Отче мій; простягаю до тебе руки мої. 10Чи для мертвих ти твориш чудеса? Чи встануть померлі, щоб славити тебе?
11Чи сповіщають про твою незмінну любов у могилі, про твою вірність — у Погибелі? a a v11 Аваддон: єврейською «погибель», назва найглибшого місця мертвих. 12Чи знані твої чудеса в темряві, чи твоя праведність — у землі забуття? 13А я волаю до тебе по допомогу, Отче мій; вранці молитва моя приходить до тебе. 14Чому, Отче мій, ти відкидаєш душу мою? Чому ховаєш обличчя твоє від мене? 15Пригнічений і близький до смерті від юності моєї, я носив твої жахи; я в розпачі. 16Палючий гнів твій пронісся наді мною; твої жахливі напади нищать мене. 17Вони оточують мене, наче повінь, цілий день; усі разом змикаються довкола мене. 18Ти віддалив коханого й друга далеко від мене; знайомі мої — у темряві.
