Неемія 9

9 ¹Двадцять четвертого дня цього місяця зібралися ізраїльтяни, постячи, одягнені у веретище, із землею на головах. ^a a v1 Посипати голову порохом, разом із постом і грубим веретищем, було стародавнім знаком глибокої скорботи та покаяння. ²Нащадки Ізраїля відділилися від усіх чужинців, стали й визнали свої гріхи та провину своїх предків. ³Вони стояли на своїх місцях і читали Книгу Закону нашого Отця близько трьох годин, а потім ще три години визнавали свої гріхи та поклонялися нашому Отцеві. ⁴Єшуа, Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревія, Бані та Хенані стали на сходах левитів і гучно волали до нашого Отця. ⁵Тоді левити — Єшуа, Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія — сказали: «Встаньте, благословляйте вашого Отця, від віку й до віку. Благословенне твоє славне ім’я, піднесене над усяке благословення і хвалу. ⁶Ти один — наш Отець. Ти створив небеса, навіть небеса небес, з усім їхнім воїнством, землю й усе, що на ній, моря й усе, що в них. Ти даєш життя їм усім, і воїнство небесне поклоняється тобі. ⁷Ти — наш Отець, що обрав Аврама, і вивів його з Ура халдейського, і дав йому ім’я Авраам. ⁸Ти знайшов його серце вірним перед тобою й уклав із ним заповіт, щоб дати землю ханаанеїв, хеттеїв, амореїв, периззеїв, євусеїв і ґірґашеїв — дати її його нащадкам. І ти дотримав своєї обіцянки, бо ти праведний. ⁹Ти побачив страждання наших предків у Єгипті; ти почув їхній крик біля Червоного моря. ¹⁰Ти послав знамення й чудеса проти фараона, проти всіх його вельмож і всього народу його землі, бо ти знав, як зухвало єгиптяни поводилися з нашим народом. Так ти вчинив собі ім’я, яке триває донині. ¹¹Ти розділив море перед ними, так що вони пройшли крізь нього по сухій землі, а тих, хто гнався за ними, ти кинув у глибини, наче камінь у могутні води. ¹²Удень ти вів їх стовпом хмари, а вночі — стовпом вогню, щоб світити їм на дорозі, якою вони мали йти. ¹³Ти зійшов на гору Синай; ти говорив до них з неба. Ти дав їм справедливі постанови і правдиві закони, добрі устави й заповіді. ¹⁴Ти відкрив їм свою святу суботу й дав їм заповіді, устави та закони через свого раба Мойсея. ¹⁵У їхньому голоді ти дав їм хліб із неба, а в їхній спразі вивів їм воду зі скелі. Ти сказав їм увійти й заволодіти землею, яку присягнув дати їм. ¹⁶Але вони — наші предки — стали зухвалими й упертими і відмовилися коритися твоїм заповідям. ¹⁷Вони відмовилися слухати й не згадали чудес, які ти вчинив серед них. Вони стали впертими і у своєму бунті настановили собі провідника, щоб повернутися до свого рабства. Але ти — Отець, що прощає, милостивий і милосердний, повільний до гніву й багатий на вірну любов, і ти не покинув їх. ¹⁸Навіть коли вони вилили собі литого тельця й сказали: „Це ваш бог, що вивів вас із Єгипту“, і чинили страшні богохульства, ¹⁹ти у своєму великому милосерді не покинув їх у пустелі. Стовп хмари й далі вів їх дорогою вдень, а стовп вогню й далі освітлював їхню стежку вночі. ²⁰Ти дав свого доброго Духа, щоб навчати їх. Ти не стримав своєї манни від їхніх уст і дав їм воду для їхньої спраги. ²¹Сорок років ти підтримував їх у пустелі, і вони не мали нестачі ні в чому; їхній одяг не зносився, і їхні ноги не пухли. ²²Ти дав їм царства й народи, наділивши їх землею в кожному куточку краю. Так вони заволоділи землею Сигона, царя Хешбону, і землею Оґа, царя Башану. ²³Ти розмножив їхніх дітей, як зорі на небі, і привів їх у землю, про яку сказав їхнім предкам, щоб вони ввійшли й заволоділи нею. ²⁴Їхні діти ввійшли й заволоділи землею. Ти упокорив перед ними ханаанеїв, що жили там, і віддав ханаанеїв у їхні руки разом з їхніми царями і народами краю, щоб робити з ними, як їм завгодно. ²⁵Вони захопили укріплені міста й родючу землю; заволоділи будинками, повними всякого добра, уже викопаними криницями, виноградниками, оливковими гаями і плодовими деревами вдосталь. Тож вони їли, наситилися й погладшали і раділи твоїй великій доброті. ²⁶Але вони стали непокірними й повстали проти тебе; вони відкинули твій закон геть за спину. Вони вбивали твоїх пророків, які застерігали їх, щоб навернути їх до тебе, і чинили страшні богохульства. ²⁷Тож ти віддав їх у руки ворогів, які гнобили їх. Але в час їхнього лиха, коли вони волали до тебе, ти чув їх з неба й у своєму великому милосерді давав їм визволителів, які рятували їх з руки ворогів. ²⁸Але щойно вони мали спокій, то знову чинили зло перед тобою. Тож ти полишав їх у руки ворогів, які панували над ними. Та коли вони навертались і волали до тебе, ти чув з неба й раз по раз у своєму милосерді рятував їх. ²⁹Ти застерігав їх, щоб вони вернулися до твого закону, але вони зухваліли й не корилися твоїм заповідям. Вони грішили проти твоїх судів, які дають життя тому, хто їх виконує. Уперто вони повертались спиною, твердили свою шию і не хотіли слухати. ³⁰Багато років ти був терплячий до них. Своїм Духом ти застерігав їх через твоїх пророків, та вони не зважали. Тож ти віддав їх у руки народів тих земель. ³¹Але у своєму великому милосерді ти не вигубив їх і не покинув, бо ти — милостивий і милосердний Отець. ³²А тепер, Отче наш — великий, могутній і грізний, що дотримує свого заповіту вірної любові, — нехай усе це лихо не видасться малим перед тобою: лихо, що спіткало нас, наших царів і вождів, наших священників і пророків, наших предків і весь твій народ, від днів царів ассирійських до сьогодні. ³³В усьому, що спіткало нас, ти був справедливий; ти діяв вірно, а ми чинили зло. ³⁴Наші царі й вожді, наші священники та предки не дотримувались твого закону; вони не зважали на твої заповіді і на застереження, які ти давав їм. ³⁵Навіть коли вони були у своєму власному царстві, тішачись великою добротою, яку ти дав їм, і широкою, родючою землею, яку ти поклав перед ними, вони не хотіли служити тобі й відвертатися від своїх злих доріг. ³⁶А тепер глянь — ми сьогодні раби, раби в тій самій землі, яку ти дав нашим предкам, щоб вони їли її плоди та її добро. ³⁷Її рясний врожай дістається царям, яких ти поставив над нами за наші гріхи. Вони панують над нашими тілами й над нашою худобою, як їм завгодно, і ми в тяжкому лиху.»

³⁸Тож ми укладаємо непорушну угоду на письмі, скріплену печаткою наших вождів, левитів і священників.