Неемія 2

2 ¹У місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, перед ним стояло вино; я взяв його й подав цареві. Ніколи раніше я не був сумний у його присутності. ^a a v1 Нісан — перший місяць єврейського року, що припадає на початок весни (приблизно березень–квітень). ²Цар запитав: «Чому в тебе сумне обличчя, хоча ти не хворий? Це не що інше, як смуток серця». Тоді я дуже злякався.

³Я відповів цареві: «Нехай цар живе вічно! Як же не бути сумним моєму обличчю, коли місто, де поховані мої предки, лежить у руїнах, а його брами спалені вогнем?»

⁴Цар запитав мене: «Чого ж ти просиш?» Тоді я помолився нашому Отцеві на небесах ⁵і сказав цареві: «Якщо це до вподоби цареві й якщо твій слуга здобув твою прихильність, пошли мене до Юдеї, до міста, де могили моїх предків, щоб я відбудував його».

⁶Цар, поряд з яким сиділа цариця, запитав мене: «Скільки триватиме твоя подорож і коли ти повернешся?» Йому було до вподоби послати мене, тож я назвав йому час.

⁷Ще я сказав цареві: «Якщо це до вподоби цареві, дай мені листи до намісників провінції Заріччя, щоб вони пропускали мене, доки я не дійду до Юдеї. ⁸А також листа до Асафа, доглядача царського лісу, щоб він дав мені деревину на балки для брам фортеці біля храму, для міського муру й для дому, в якому я житиму». І цар задовольнив мої прохання, бо добра рука мого Отця була на мені.

⁹Я прийшов до намісників провінції Заріччя й передав їм царські листи. Цар також послав зі мною військових старшин та вершників. ¹⁰Коли про це почули Санваллат хоронянин і Товія, аммонський урядник, вони дуже обурилися, що прийшов хтось дбати про добро народу Ізраїля.

Нічний обхід зруйнованих мурів

¹¹Отож я прибув до Єрусалима й пробув там три дні. ¹²Я встав уночі з кількома чоловіками. Я нікому не сказав, що мій Отець поклав мені на серце зробити для Єрусалима. Зі мною не було жодної тварини, крім тієї, на якій я їхав. ¹³Уночі я вийшов через Долинну браму в бік Шакалячого джерела, до Гнойової брами, оглядаючи зруйновані мури Єрусалима та його спалені брами. ¹⁴Потім я пройшов до Джерельної брами й Царського ставка, але там не було місця, щоб пройшла моя тварина. ¹⁵Уночі я піднявся вздовж долини, оглядаючи мур, а тоді повернув назад, увійшов через Долинну браму й вернувся. ¹⁶Урядники не знали, куди я ходив і що робив, бо я ще не сказав про це ні юдеям, ні священникам, ні вельможам, ні урядникам, ні іншим, хто мав виконувати роботу. ¹⁷Тоді я сказав їм: «Ви бачите, в якій ми біді: Єрусалим лежить у руїнах, а його брами спалені. Ходіть, відбудуймо мур Єрусалима, щоб ми більше не були ганьбою». ¹⁸Я розповів їм, як добра рука мого Отця була на мені, і що сказав цар. Вони відповіли: «Устаньмо та збудуймо». І вони зміцнили свої руки для доброї справи.

¹⁹Коли про це почули Санваллат хоронянин, Товія, аммонський урядник, і Ґешем араб, вони глузували з нас і зневажали нас, кажучи: «Що це ви робите? Чи ви бунтуєте проти царя?»

²⁰Я відповів їм: «Наш Отець на небесах дасть нам успіх. Ми, його слуги, почнемо відбудовувати, а ви не маєте ні частки, ні права, ні заслуги в Єрусалимі».