Послання Якова 1

1 ¹Яків, слуга нашого Отця й Господа Ісуса Христа, до дванадцяти племен, розсіяних серед народів: вітаю вас. ^a a v1 Дванадцять племен — це юдейські віруючі, розсіяні громадами по всьому неюдейському світі.

²Вважайте за велику радість, брати мої й сестри, коли потрапляєте в різні випробування, ³бо знаєте, що випробування вашої віри породжує терпеливість. ⁴Нехай терпеливість доведе свою справу до кінця, щоб ви були зрілими й досконалими, ні в чому не маючи нестачі.

⁵Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у нашого Отця, який щедро дає всім і не докоряє, — і буде дано йому. ⁶Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву, бо хто сумнівається, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. ⁷Така людина нехай не сподівається одержати щось від нашого Отця. ⁸Це людина двоєдушна, непостійна в усіх своїх дорогах.

⁹Нехай віруючий, що живе в скромних обставинах, пишається своїм високим становищем, ¹⁰а багатий нехай пишається своїм приниженням, бо промине він, наче польова квітка. ¹¹Сходить сонце в палючій спеці й висушує траву. Квітка її опадає, і краса її зникає. Так само зів’яне й багатий серед своїх справ.

¹²Блаженний той, хто витримує випробування, бо, пройшовши його, одержить вінець життя, який наш Отець обіцяв тим, хто любить його.

¹³У спокусі нехай ніхто не каже: «Наш Отець спокушає мене». Бо зло не може спокусити нашого Отця, і сам він нікого не спокушає. ^b b v13 Яків захищає образ нашого Отця від брехні, старої, як сам сад, — ніби він спокусник. Наш Отець дає кожен добрий дар; він ніколи не ставить пастки своїм дітям. ¹⁴А кожного спокушає власне лихе бажання, яке тягне й заманює його. ¹⁵Потім бажання зачинає й народжує гріх, а гріх, дозрівши, народжує смерть. ¹⁶Не обманюйтеся, любі мої брати й сестри. ¹⁷Кожен добрий і досконалий дар походить згори, сходячи від Отця світил, який ніколи не змінюється й не кидає мінливої тіні. ^c c v17 Яків дає нашому Отцеві особливий титул — Отець світил, джерело кожного доброго дару, який ніколи не міняється, як сонце та зорі, що їх він створив. ¹⁸З власної волі він породив нас словом істини, щоб ми стали ніби первоплодом його творіння. ^d d v18 Первоплід — це перша й найкраща частина врожаю, яку приносили Богові; тут віруючі — перші й найкращі з усього, що він створив.

Почуй і живи цим

¹⁹Знайте це, любі мої брати й сестри: нехай кожен буде скорий на слухання, повільний на слова, повільний на гнів, ²⁰бо людський гнів не творить праведності нашого Отця. ²¹Тож відкиньте всяку моральну нечистоту й надмір зла і з лагідністю прийміть посіяне у вас слово, що здатне спасти ваші душі.

²²Не будьте лише слухачами слова, обманюючи самих себе. Робіть те, що воно каже. ²³Бо хто слухає слово, але не виконує його, той подібний до чоловіка, що розглядає своє природне обличчя в дзеркалі, ²⁴і, поглянувши на себе, відходить і одразу забуває, який він на вигляд. ²⁵А хто вдивляється в досконалий закон свободи й перебуває в ньому — не слухач, що забуває, а виконавець, який діє, — той буде блаженний у своєму ділі.

²⁶Якщо хтось вважає себе побожним, але не стримує свого язика, той обманює власне серце — його побожність марна. ²⁷Чиста й непорочна побожність перед нашим Отцем полягає в тому, щоб піклуватися про сиріт і вдів у їхній скорботі й берегти себе незаплямованим від світу.