Ісая 10

10 ¹Горе тим, хто встановлює несправедливі постанови, і писарям, що видають гнобительські закони, ²щоб позбавити бідних правосуддя й пограбувати вбогих народу мого, відібравши їхні права, роблячи вдів своєю здобиччю, а сиріт — своєю поживою. ³Що ви робитимете в день розплати, коли здалеку прийде спустошення? До кого втечете по допомогу? Де залишите своє багатство? ⁴Не лишиться нічого, окрім як зігнутися серед полонених чи впасти серед убитих. Та попри все це гнів його не відвернувся; рука його все ще простягнута.

Ассирія — жезл у його руці

⁵«Горе Ассирії, жезлові гніву мого, у чиїй руці палиця люті моєї! ⁶Посилаю його проти безбожного народу; проти людей гніву мого наказую йому захопити здобич і забрати награбоване, щоб потоптати їх, як грязюку на вулицях.»

⁷Але не так він гадає; не те замишляє серце його. Його намір — знищувати, вигубити народ за народом. ⁸Бо каже він: «Хіба не всі полководці мої — царі? ⁹Хіба Кално не як Кархемиш? Хіба Гамат не як Арпад? Хіба Самарія не як Дамаск? ¹⁰Як рука моя захопила царства ідолів, чиї різьблені образи перевершували образи Єрусалима й Самарії, ¹¹хіба не вчиню з Єрусалимом та його образами так, як учинив із Самарією та її ідолами?»

¹²Коли Владика Отець завершить усю працю свою проти гори Сіон та Єрусалима, Я покараю плід пихатого серця царя ассирійського й гордовиту зарозумілість очей його.

¹³Бо каже він: «Силою руки своєї я зробив це, і мудрістю своєю, бо я розумний. Я усунув межі народів і пограбував їхні скарби; я скинув тих, що сиділи на престолах, наче хтось могутній. ¹⁴Рука моя сягнула багатства народів, наче гнізда; як збирають покинуті яйця, так зібрав я всю землю. Жодне не змахнуло крилом, не роззявило дзьоба, щоб цвірінькнути. ¹⁵Чи величається сокира над тим, хто нею махає? Чи вихваляється пилка проти того, хто нею орудує? Ніби жезл міг би розмахувати тим, хто його піднімає, ніби палиця могла б підняти того, хто не є деревом!» ¹⁶Тому Владика Отець, Отець небесних військ, нашле виснажливу хворобу на його міцних воїнів, а під славою його спалахне вогонь, наче палюче полум’я. ¹⁷Світло Ізраїля стане вогнем, наш Святий — полум’ям; за один день він спалить і пожере його терни та будяки. ¹⁸Славу лісу його й родючого поля його знищить наш Отець, і душу, і тіло; і буде це, наче хворий, що знемагає. ¹⁹Дерев, що залишаться в лісі його, буде так мало, що й дитина їх полічить.

Знову опертися на нашого Отця

²⁰Того дня останок Ізраїля й уцілілі з дому Якова не опиратимуться більше на того, хто вражав їх, а щиро опиратимуться на нашого Отця, Святого Ізраїлевого. ²¹Останок повернеться — останок Якова — до Могутнього Бога. ²²Хоч би народ твій Ізраїль був, як пісок морський, лише останок повернеться. Знищення вирішено, воно переповнене праведністю. ²³Бо Владика Отець, Отець небесних військ, здійснить вирішене знищення по всій землі.

²⁴Тому так говорить Владика Отець, Отець небесних військ: «Народе мій, що живеш на Сіоні, не бійся Ассирії, яка б’є тебе жезлом і здіймає палицю проти тебе, як робив Єгипет. ²⁵Бо ще зовсім трохи, і лють моя скінчиться, а гнів мій оберне на їхнє знищення.» ²⁶Отець небесних військ здійме батіг проти них, як тоді, коли вразив Мідіян біля скелі Орива; він підніме палицю свою над морем, як робив це в Єгипті. ^a a v26 Біля скелі Орива воїни Гедеона вбили мідіянських воєначальників (Книга Суддів 7:25). ²⁷Того дня тягар їхній спаде з плеча твого, а ярмо їхнє — з шиї твоєї; і буде зламане те ярмо.

²⁸Він іде на Айят, проходить через Мігрон, складає припаси свої в Міхмаші. ²⁹Переходять ущелину: «Отаборимося в Геві.» Рама тремтить; Гів’я Саулова втікає. ³⁰Голоси, дочко Галліму! Прислухайся, Лаїшо! Бідний Анатоте! ³¹Мадмена втікає; мешканці Гевіму шукають укриття. ³²Цього самого дня він спиняється в Нові, погрожуючи кулаком горі дочки Сіону, пагорбу Єрусалима. ³³Ось Владика Отець, Отець небесних військ, позрубує гілля зі страхітливою силою; найвищі дерева будуть зрубані, а високі — повалені додолу. ³⁴Він зрубає лісові хащі сокирою, і Ліван упаде перед Величним.