Ісая 9

9 ¹Але не буде мороку для тієї, що була в скорботі. Раніше він принизив землю Завулона та Нефталима, але згодом звеличив дорогу приморську, що за Йорданом, Галілею народів. ^a a v1 Матвій відносить це пророцтво до служіння Ісуса в Галілеї — Мт 4:15-16. Світло, що сходить у Завулоні та Нефталимі, — це сам Ісус. ²Народ, що ходив у темряві, побачив велике світло; над тими, хто жив у краю густої темряви, засяяло світло. ^b b v2 Матвій каже нам, що це світло зійшло в Ісусі — він відносить ці самі слова до початку його служіння в Галілеї (Матвій 4:15-16). ³Ти примножив народ; ти збільшив його радість. Вони радіють перед тобою, як радіють у жнива, як веселяться люди, коли ділять здобич. ⁴Бо ярмо, що тяжіло на ньому, і жердину на його плечі, палицю його гнобителя ти розбив, як у день Мідіяну. ⁵Бо кожен чобіт воїна, що тупотів у гуркоті битви, і кожна одежа, просякнута кров’ю, будуть спалені, як паливо для вогню. ⁶Бо народилася нам дитина, нам даний син; і влада буде на його плечі. І дадуть йому ім’я: Дивний Порадник, Могутній Бог, Вічний Отець, Князь миру. ⁷Не буде кінця зростанню його влади та миру на престолі Давида й над його царством, щоб утвердити його й підтримати правосуддям та праведністю віднині й навіки. Ревність Отця небесних військ зробить це. ^c c v7 Престол Давида знаходить свого вічного Царя в Ісусі — Лука 1:32-33. Наш Отець, Господь усіх небесних військ, звершує те, чого не зміг би жоден земний цар: царство правосуддя та праведності без кінця.

Слово проти гордості Якова

⁸Владика Отець послав слово проти Якова, і воно впало на Ізраїль. ⁹І весь народ дізнається про це — Єфрем і жителі Самарії, — що кажуть у гордих та зухвалих серцях: ¹⁰«Цегла впала, та ми відбудуємо з тесаного каменю; сикомори зрубані, та ми поставимо замість них кедри.» ¹¹Тож наш Отець підносить проти них противників Рецина й підбурює їхніх ворогів. ¹²Арам зі сходу й филистимляни із заходу пожирали Ізраїль роззявленою пащею. Та попри все це гнів його не відвернувся, і рука його досі простягнута.

¹³Та народ не навернувся до того, хто вразив їх, і не шукав Отця небесних військ. ¹⁴Тож наш Отець відсік від Ізраїлю і голову, і хвіст, пальмову гілку й очеретину за один день, ¹⁵старійшина й шанована людина — це голова, а пророк, що навчає брехні, — це хвіст. ¹⁶Бо ті, що ведуть цей народ, збивають його з дороги, а ті, кого вони ведуть, гинуть. ¹⁷Тому Владика Отець не радіє з їхніх юнаків і не милосердиться над їхніми сиротами та вдовами; бо кожен безбожний і лиходій, і кожні уста говорять безумство. Та попри все це гнів його не відвернувся, і рука його досі простягнута.

¹⁸Бо зло палає, як вогонь; воно пожирає терни й будяки; воно запалює хащі лісу, і вони здіймаються вгору стовпом диму. ¹⁹Гнівом Отця небесних військ спалена земля, і народ став, як паливо для вогню; ніхто не щадить свого брата. ²⁰Відрізають праворуч, та все одно голодні; пожирають ліворуч, та не насичуються; кожен пожирає тіло власної руки. ²¹Манасія пожирає Єфрема, а Єфрем — Манасію, і разом вони проти Юди. Та попри все це гнів його не відвернувся, і рука його досі простягнута.