Ездра 9

9 ¹Коли це завершилося, прийшли до мене начальники й сказали: «Народ Ізраїлю, священники та левити не відокремилися від навколишніх народів з їхніми мерзотами — від хананеїв, хеттів, періззеїв, євусеїв, аммонітян, моавітян, єгиптян та амореїв. ²Вони взяли деяких з їхніх дочок за дружин собі та своїм синам, змішавши святе потомство з навколишніми народами. І начальники та провідники першими вчинили цю невірність.»

³Почувши це, я роздер свій одяг і плащ, вирвав волосся з голови та бороди й сів приголомшений. ⁴Тоді зібралися до мене всі, хто тремтів перед словами Бога Ізраїлю, нашого Отця, через невірність вигнанців, і я сидів приголомшений аж до вечірньої жертви. ^a a v4 Вечірня жертва — це звичайна щоденна жертва, яку приносили близько третьої години пополудні.

⁵Під час вечірньої жертви я підвівся зі свого упокорення, з роздертим одягом і плащем, упав на коліна й простягнув руки до свого Отця, ⁶і сказав: «Отче мій, мені соромно й ганебно підняти своє обличчя до тебе, Отче мій, бо гріхи наші піднялися вище наших голів, а провина наша зросла аж до небес. ⁷Від днів наших предків аж донині ми в тяжкій провині, і за наші гріхи ми — наші царі та священники — були віддані в руки царів тих земель, під меч, у полон, на грабіж і на відкриту ганьбу на наших обличчях, як це є сьогодні. ⁸Але тепер, на коротку мить, прийшла благодать від нашого Отця, що залишив нам останок і дав нам тверде опертя у своєму святому місці, щоб просвітлити наші очі й дати нам трохи оживлення в нашому рабстві. ⁹Ми раби; та наш Отець не покинув нас у нашому рабстві. Він простягнув до нас свою незмінну любов перед царями Персії, оживляючи нас, щоб звести дім нашого Отця, відбудувати його руїни й дати нам захисний мур в Юдеї та Єрусалимі.

¹⁰А тепер, наш Отче, що ми можемо сказати після цього? Адже ми покинули твої заповіді,

¹¹які ти заповів через своїх слуг пророків: „Земля, в яку ви входите, щоб заволодіти нею, осквернена нечистотою її народів, які своїми мерзенними вчинками наповнили її від краю до краю своєю нечистістю. ¹²Тож тепер не віддавайте ваших дочок за їхніх синів і не беріть їхніх дочок за ваших синів, і ніколи не шукайте їхнього миру чи їхнього добробуту, щоб ви були сильні, споживали добро цієї землі й залишили її у спадок вашим дітям навіки.“

¹³Після всього, що спіткало нас за наші злі вчинки та велику провину, — навіть тоді ти, наш Отче, стримався, покаравши нас менше, ніж заслуговували наші гріхи, і дав нам такий останок, як цей, ¹⁴невже ми знову порушимо твої заповіді й поріднимося через шлюб з народами, які чинять ці мерзоти? Чи не прогнівався б ти на нас так, що винищив би нас, не лишивши ні останку, ні вцілілого? ¹⁵Наш Отче, Боже Ізраїлю, ти праведний, бо ми залишилися вцілілим останком, як це є сьогодні. Ось ми перед тобою у нашій провині, хоч ніхто не може встояти перед тобою через неї.»