Еклезіаст 1

1 ¹Слова Учителя, сина Давидового, царя в Єрусалимі. ^a a v1 Книга Екклезіяста — це заповіт Кохелета: «Проповідника», або «Того, хто збирає громаду». Протягом усієї книги Кохелет говорить про Бога в регістрі далекого божества, ніколи не сягаючи по близьке ім’я «Отець». Книга зберігає чесну втому життя, прожитого «під сонцем», — без об’явленої близькості нашого Отця. Ісус приходить, щоб наблизити Отця (Івана 14:9). ²«Цілком скороминуще», — каже Учитель. — «Цілком скороминуще! Усе скороминуще».

³Яку користь має людина від усієї праці, якою трудиться під сонцем? ⁴Покоління відходить, і покоління приходить, а земля зостається навіки. ⁵Сонце сходить, і сонце заходить, і поспішає назад до місця, звідки сходить. ⁶Вітер віє на південь і повертає на північ; кружляє та кружляє, вічно вертаючись на свої кола. ⁷Усі потоки течуть до моря, та море ніколи не наповнюється; потоки вертаються до свого джерела і течуть знову. ⁸Усі речі втомливі, більше, ніж хтось може висловити; око не насититься баченням, і вухо не наповниться слуханням. ⁹Що було, те й буде, і що робилося, те й робитиметься; немає нічого нового під сонцем. ¹⁰Чи є щось таке, на що хтось може вказати й сказати: «Глянь, це нове»? Воно вже було тут, у віках перед нами. ¹¹Немає згадки про тих, хто був раніше, і навіть про тих, хто ще прийде, не згадають ті, хто прийде після них.

Пошук Соломона

¹²Я, Учитель, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі. ¹³Я віддав своє серце, щоб мудрістю шукати й досліджувати все, що діється під небом, — тяжке завдання дав Бог людям, щоб вони мучилися з ним. ¹⁴Я бачив усі діла, що чиняться під сонцем, і ось — усе це скороминуще, гонитва за вітром. ¹⁵Того, що криве, не можна випростати, а того, чого бракує, не можна полічити. ¹⁶Я сказав собі: «Глянь, я став великим і набув більше мудрості, ніж усі, хто правив Єрусалимом переді мною; моє серце бачило багато мудрості й знання». ¹⁷Я спрямував свій розум, щоб пізнати мудрість, а також безумство й глупоту; і зрозумів, що й це гонитва за вітром. ¹⁸Бо з великою мудрістю приходить велика журба, і що більше знання, то більше смутку.