2 Послання до коринтян 10

10 ¹Я, Павло, сам благаю вас лагідністю та добротою Христа — я, покірний віч-на-віч із вами, але сміливий до вас, коли далеко. ²Благаю, щоб, прийшовши, я не мусив виявляти сміливість — ту впевненість, яку маю намір застосувати проти тих, хто думає, що ми живемо за людськими мірками. ³Бо хоч ми й живемо в тілі, та воюємо не за людськими мірками. ⁴Адже зброя нашої боротьби не просто людська, а могутня через нашого Отця, щоб руйнувати твердині. ⁵Ми руйнуємо задуми та всяку гордість, що повстає проти пізнання нашого Отця, і беремо в полон кожну думку на послух Христу. ⁶І ми готові покарати всякий непослух, коли ваш послух стане повним.

⁷Ви дивитесь на речі за зовнішністю. Якщо хтось упевнений, що належить Христу, нехай знову зважить на це: як він належить Христу, так і ми. ⁸Бо навіть якщо я трохи забагато похвалюся владою, яку дав нам Господь, — щоб вас будувати, а не руйнувати, — не буду осоромлений. ⁹Не хочу здаватися таким, ніби намагаюся залякати вас своїми листами. ¹⁰Бо кажуть: «Його листи вагомі та сильні, а особисто він слабкий, і мова його нічого не варта». ¹¹Нехай така людина усвідомить: що ми говоримо в листі, коли відсутні, те й зробимо, коли будемо присутні.

¹²Ми не наважуємося прирівнювати чи порівнювати себе з деякими, хто сам себе вихваляє. Міряючи себе собою та порівнюючи себе із собою, вони не виявляють розуміння. ¹³Але ми не хвалитимемося понад міру, а лише в межах тієї ділянки, яку призначив нам наш Отець, — міри, що сягає навіть до вас. ¹⁴Ми не перевищуємо своєї міри, ніби не досягли вас, бо ми першими дійшли аж до вас із Євангелієм Христа. ¹⁵Ми не хвалимося понад міру чужими працями, але сподіваємося, що з ростом вашої віри наша ділянка серед вас значно розшириться, ¹⁶щоб звіщати Євангеліє в краях, що за вами, не хвалячись роботою, уже зробленою на чужій ділянці. ¹⁷А «хто хвалиться, нехай хвалиться нашим Отцем». ^a a v17 Павло цитує пророка Єремію, де Той, Ким належить хвалитися, — це Бог заповіту, Який називає себе Отцем, тож справжня хвала спочиває не в нас самих, а в ньому. ¹⁸Бо схвалений не той, хто сам себе вихваляє, а той, кого вихваляє наш Отець.