1 Послання до коринтян 2

2 ¹Коли я прийшов до вас, брати і сестри, то звіщав вам свідчення нашого Отця не вишуканими словами чи мудрістю. ²Бо я вирішив не знати серед вас нічого, крім Ісуса Христа, і то розп’ятого. ³І прийшов я до вас у немочі, у страху й з великим тремтінням. ⁴Моє слово і моя проповідь трималися не на переконливих словах мудрості, а на доказі Святого Духа й сили, ⁵щоб ваша віра трималася не на людській мудрості, а на силі нашого Отця.

⁶Ми все ж говоримо мудрість серед зрілих — не мудрість цього віку, ні правителів цього віку, які минають. ⁷Ні, ми говоримо мудрість нашого Отця, приховану таємницю, яку наш Отець призначив перед початком часу для нашої слави. ⁸Ніхто з правителів цього віку не знав її; бо якби знали, то не розп’яли б Господа слави. ⁹Як написано: «Чого око не бачило, і вухо не чуло, і що на серце людині не спадало — те наш Отець приготував для тих, хто любить його.»

¹⁰А нам наш Отець відкрив це через Духа, бо Дух досліджує все, навіть глибини нашого Отця. ¹¹Бо хто з людей знає думки людини, крім її власного духа, що в ній? Так само й думок нашого Отця ніхто не знає, крім Духа нашого Отця. ¹²Ми ж прийняли не духа світу, а Духа від нашого Отця, щоб знати те, що дарував нам наш Отець. ¹³Про це ми й говоримо не словами, яких навчає людська мудрість, а словами, яких навчає Дух, пояснюючи духовні істини духовним людям. ¹⁴Людина, яка не має Духа, не приймає того, що походить від Духа нашого Отця; для неї це безумство, і вона не може цього збагнути, бо це розпізнається духовно. ¹⁵Духовна людина розпізнає все, а сама не підлягає нічиєму судові. ¹⁶Бо «хто пізнав розум нашого Отця, щоб навчати його?» А ми маємо розум Христа.