Псалми 144 (143)

144 ¹Благословенний мій Отець, моя скеля, що навчає руки мої до війни, пальці мої до битви, ²моя незмінна любов і моя твердиня, моя фортеця і мій визволитель, мій щит, що в ньому я знаходжу прихисток, що підкорює народи піді мною.

³Отче мій, що таке людина, що ти зважаєш на неї, син людський, що ти згадуєш про нього? ⁴Людина подібна до подиху; дні її — мов тінь, що минає.

⁵Отче мій, нахили небеса твої і зійди; торкнися гір, і вони задимлять. ⁶Блисни блискавкою твоєю і розсій їх; пусти стріли твої й розбий їх. ⁷Простягни руку твою з висоти; визволь мене й урятуй мене від великих вод, від руки чужинців, ⁸чиї уста говорять неправду і чия правиця присягає неправдиво.

⁹Отче мій, я заспіваю тобі нову пісню; на десятиструнній арфі я гратиму тобі, ¹⁰тому, хто дає перемогу царям, хто визволяє Давида, слугу свого, від лютого меча.

¹¹Визволь мене й урятуй мене від руки чужинців, чиї уста говорять неправду і чия правиця присягає неправдиво.

¹²Тоді сини наші будуть, мов рослини, що виросли високими в юності своїй, дочки наші — мов кутові стовпи, витесані для палацу. ¹³Комори наші будуть повні, даючи всякий плід; отари наші множитимуться тисячами, десятками тисяч на полях наших; ¹⁴худоба наша буде тільна, і не буде проломів у мурах, ні полону, ані крику розпачу на вулицях наших. ¹⁵Блаженний народ, якому таке належить; блаженний народ, що має нашого Отця за свого.