Псалми 143 (142)

143 ¹Мій Отче, почуй мою молитву; прислухайся до благань моїх про милість; відповідай мені у вірності твоїй, у праведності твоїй. ²Не веди на суд раба твого, бо ніхто з живих не праведний перед тобою. ^a a v2 Павло спирався на цей рядок, навчаючи, що ніхто не стає праведним перед нашим Отцем завдяки власним заслугам — лише через довіру Ісусові. ³Бо ворог переслідував душу мою; життя моє розтоптав він до землі; оселив мене в темряві, немов тих, що давно померли. ⁴Дух мій знемагає в мені; серце моє в мені жахається. ⁵Згадую дні давні; роздумую над усім, що ти зробив; розважаю про діла рук твоїх. ⁶Простягаю руки свої до тебе; душа моя прагне тебе, мов земля висохла.

⁷Відповідай мені швидко, мій Отче; дух мій знемагає. Не ховай обличчя твого від мене, бо стану я, як ті, що сходять у могилу. ⁸Дай мені почути про незмінну любов твою вранці, бо на тебе покладаюсь. Покажи мені дорогу, якою маю йти, бо до тебе підношу душу свою. ⁹Визволи мене від ворогів моїх, мій Отче; до тебе я втік, щоб знайти захист. ¹⁰Навчи мене чинити волю твою, бо ти — мій Отець; нехай добрий Дух твій веде мене рівною дорогою. ¹¹Заради імені твого, мій Отче, збережи життя моє; у праведності твоїй виведи душу мою з біди. ¹²І в незмінній любові твоїй винищиш ти ворогів моїх і знищиш усіх супротивників душі моєї, бо я — раб твій.